З візитом до Угорщини, або Як розширити світогляд за 12 днів

З 7 до 18 травня 2013 року делегація студентів Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі зі старшим викладачем кафедри української мови Ю. Макарець відвідала Угорщину – країну акацій, паприки та неймовірної архітектури. Українців гостинно приймали в місті Сегеді – п’ятому за чисельністю населення в Угорщині.

Активісти студентської газети інституту «Сьоме небо», ансамблю «Купава» та студентського самоврядування побачили на власні очі, як і чим живуть студенти у Сегедському університеті та як там вивчають українську мову.

Вражає, що за кілька років молоді люди вже вільно розмовляють українською, яка дуже складна населенню, рідна мова якого не належить до сім'ї слов’янських.

Щодо студентського життя, то основними його складовими є навчання, спорт і прогулянки.

У Сегедському університеті Болонська система якісно функціонує, тому кожен має можливість обирати непрофільні предмети, які хотів би вивчати. Багато уваги приділяють самоосвіті, завдяки якій і здобувають значну частину знань. Помітно відрізняється і ставлення студентів до навчання: якщо більшість українців вчиться, щоб здобути диплом, то більшість угорців – щоб здобути знання.

Заняття спортом – обов’язкова складова студентського життя. Сам університет сприяє фізичному розвитку студентів, надаючи можливість обирати спортивну дисципліну самостійно. Крім цього, найпопулярніший транспорт у місті – велосипед. Тому угорці підтримують себе в чудовій формі навіть дорогою на навчання чи на роботу.

Прогулянки – це завершальний етап буднів. У розпорядженні студентів є студентські клуби, де можна потанцювати і просто поспілкуватися, ботанічний сад та численні паркові зони.

Також наша делегація познайомилася з українською меншиною в місті Сегеді. Цей досвід виявився надзвичайно цінним: ми змогли оцінити ту роботу з популяризації України і нашої культури, яку проводять українці за кордоном: випускають журнал «Громада», проводять майстер-класи з танців та уроки української мови, організовують відпочинок для дітей. Тут, в Україні, здається, що така робота не вимагає ні багато зусиль, ні значних коштів. Однак насправді вона потребує не лише цього: люди мають поділитися своєю любов’ю до України та культури, щоб інші теж змогли роздивитися її оригінальність і неповторність.

Ця поїздка була надзвичайно корисною: показала інші реалії, спосіб життя та мислення.

Наталя Левадська, студентка 4 курсу

ІУФЛТ імені А. Малишка