Драгоманівці-волонтери ЄВРО-2012 та їх історія
З України від’їжджають останні іноземці-вболівальники, пустіє величний Хрещатик, втихає Фан-зона. Кольорові футболки, прапори різних країн Європи, іграшки-символи, гучна музика, танці, розваги – за усім цим ще довго сумуватимуть українці, зберігаючи в яскравих речах та пам’яті бурхливі емоції. Не залишилися осторонь й особливо активні уболівальники – драгоманівці. Вони розповіли свою історію.
Літо 2012 року в Україні розпочалось із незвичайної за своїми масштабами події, яка стала відповідальним моментом історії нашої країни. Звичайно ж цією подією стало проведення чемпіонату Європи з футболу – головних змагань національних збірних під егідою УЄФА.
Щоб гідно впоратись із проведення ЄВРО, безумовно, потрібно було залучити людей, які погодяться взяти на себе велику відповідальність і допоможуть організувати дивовижне свято футболу. Саме таких людей – волонтерів – можна з упевненістю назвати обличчям не лише приймаючого міста, а й всієї країни, адже саме від їх компетентності, відданості справі та готовності прийти на допомогу залежало враження, яке залишиться у вболівальників від Києва й від України.
Інститут іноземної філології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова активно долучився до цієї грандіозної події, а коли нашим студентам запропонували стати волонтерами, охочих виявилося дуже багато. Адже, для драгоманівців волонтерство – це унікальна можливість зробити особистий внесок у проведення найграндіознішого спортивного заходу за всю історію України. Вони, як і всі волонтери приймаючого міста Києва, стали учасниками свята футболу, яке, безперечно, невід’ємна частина футбольної історії Європи!
Для кожного зі студентів-драгоманівців досвід роботи волонтером – це безцінний досвід спілкування з іноземцями, чудова можливість застосувати на практиці знання іноземних мов. А для багатьох ЄВРО-2012 – ще й добра нагода розділити з іншими вболівальниками пристрасть до футболу.
Що ж для драгоманівця означає бути волонтером?
Бути волонтером – простягнути руку допомоги не тільки рідним і близьким, але й геть незнайомим тобі людям так, щоб відчути задоволення від виконаної справи, від того, що ти зробив щось корисне, важливе для інших.
Бути волонтером – це професійний та особистий розвиток, вдосконалення комунікаційних, професійних знань та вмінь, це знайомство з новими людьми, традиціями та культурами.
Бути волонтером – це унікальна нагода бути там, де багато твоїх однолітків мріяли б побувати, це можливість стати частиною однією із наймасштабніших спортивних подій у світі.
Бути волонером – це щодня допомогати іноземцям відчути атмосферу неповторного футбольного свята та запам’ятали гостинність нашого міста.
Бути волонтером – це безцінний досвід, яскраві емоції та цікаві знайомства!
Бути волонтером – дарувати свій час та увагу, ділитися своїми знаннями, і навіть більше, віддавати частинку свого серця, а натомість чути слова вдячності та бачити щирі посмішки тих, кому ти допоміг – це найбільша винагорода.
Ми – волонтери!
Волонтерство – це в першу чергу небайдужість, відчуття відповідальності за тих, хто звернувся до тебе за допомогою.
Волонтери – це неординарні, креативні, відкриті у спілкуванні, добрі, привітні, цікаві особистості, які мають активну життєву позицією, бажання змінити світ на краще та віру в те, що кожна добра справа може зробити інших щасливішими.
Для кожного з нас це особливе завдання і особливе почуття!
Завдяки Євро 2012 всі ми стали однією командою, навіть більше, однією сім’єю, в якій кожен завжди може розраховувати на підтримку та допомогу.
Атмосфера турніру, велика відповідальність та оточуючі люди допомогли нам відкрити у собі приховані таланти й здібності. Отриманий досвід роботи однією дружною командою сприяв нашому особистому та професійному розвитку. За цей час ми зрозуміли, що бути волонтером – це не просто дуже важлива і відповідальна справа, це справжнє покликання показати гостям з усього світу українську гостинність на найвищому рівні.
Ми намагались зробити все можливе, щоб у мільйонів вболівальників залишилось позитивне враження про нашу країну, щоб вони неодмінно захотіли розповісти про неї друзям, і приїхали до нас знову.
Грандіозне футбольне свято дало нам змогу відчути себе тією частинкою світу, що рухає його уперед!
Оля Соколовська:
Волонтер – це не тільки робота. За такий короткий час я здобула нові знання, та познайомилась з новими людьми. Особливо запам’яталася історія про двох хлопців, які приїхали з Алжиру та які щасливі вони були, коли ми їм допомагали знайти житло. Особисто для себе я зберегла море позитивних емоцій і прожила цей місяць в атмосфері свята.
Юлія Пацалюк:
Бути волонтером – це не просто носити форму з надписом "Volunteer", бути ВОЛОНТЕРОМ означає відчувати себе частиною великого дійства під назвою "Euro -2012", пишатися своєю країною, яка гостинно приймає тисячі вболівальників і дарує справжнє свято та неймовірні враження.
Ігор Ковальчук:
Мій початок літа під час довгоочікуваного Євро 2012.
За день до початку футбольного турніру, всіх волонтерів зібрали в сервісному центрі – школа № 78 та роздали форму волонтера приймаючого міста, картки на поповнення рахунку й мобільні сімкарти – з цього моменту я зрозумів - ЦЕ БУДЕ НЕЗАБУТНЬО.
І вже наступного ранку ми з товаришем вийшли на свою першу зміну на зупинку метро «Печерська» о 10:00 год., одягнені в зеленого забарвлення форму волонтера, з сумкою через плече, переповненою волонтерськими фан-гайдами та мапами м. Києва. На протязі всього дня ми були в очікуванні величезної кількості туристів-іноземців зі своїми питаннями ... – «а як?», «а коли ?» та «а куди?»... але дзуськи, за цілий день вдалося зустріти тільки двох зацікавлених шведів. Були розчаровані та ми не втрачали ані надії, ані можливості поспілкуватися з іноземцями, коли вони проходили поруч.
Декілька днів по тому, все змінилося: як понаїжджало, боже борони! І тут все розпочалося! Очікувані нами .. – «а як?», «а коли?» та «а куди?» Ох, я мало не заплакав з радості! Дні матчів видалися ще більш насиченими, особливо, коли грала збірна України. Гра зі шведами справді стала незабутньою! Після того як українці перемогли святкувала вся країна! Найбільше запам’ятались шведські вболівальники, не дивлячись на свою поразку, вони не демонстрували гніву, а навпаки – були навіть дуже дружні та вітали українських фанів з перемогою. Частенько можна було почути вигуки «Шева, Шева!» іноземною! Незабутнє враження!
Цей червень став найкращим у моєму житті! Я впевнений, що ще буду про нього розповідати своїм дітям та внукам!))
Романчук Аліна:
Чому я вирішила стати волонтером?
Це питання я багато разів чула від своїх друзів, рідних і просто незнайомих людей, які проходили повз тролейбусну зупинку – «мій пост волонтера». Відповідь на це запитання може бути дуже «широка» та «довга», але тут варто відповісти декількома словами: цікаво, корисно та весело. За цей час у мене з`явилося багато знайомих з інших університетів. Та й взагалі люди в «зеленому» стали мов одна сім`я: всі завжди щиро вітаються та залюбки заводять знайомства.
Було й чимало цікавих випадків.
Пам`ятаю, що у перші дні волонтерства, до нас підійшла сімейна пара: вони були іноземцями, але розмовляли українською мовою. Їх видавав лише їхній акцент. Але ж які молодці! Це так приємно!
Іванчик Олександра:
Перший місяць цього літа значно відрізняється від моїх минулих сімнадцяти. Чи то, тому що провела його у нашому свіжо-зеленому і мальовничому Києві, чи, може, тому що зустріла багато нових привітних людей, більшість з яких ще надовго залишаться в моєму серці, чи, можливо, це через вражаюче захоплення футболом, дух якого згуртував усю Україну... Та все це пов'язане з волонтерством у Чемпіонаті Євро 2012! Я справді вважаю, що такий 24-х денний досвід роботи став для мене корисним і цікавим, насамперед, як для студентки, що вивчає іноземну мову. Відверто кажучи, в перші дні я дещо боялася розмовляти з іноземцями, але, як виявилося, це зовсім не страшно:) Вони добродушні та ввічливі, одним було потрібно просто вказати маршрут, інші навіть ділилися враженням про Євро 2012, про Україну, а деякі були просто щасливі, що їх розуміють! Найціннішими подарунками ставали їх вдячні усмішки. Ми всі (українці, іноземці) ділилися позитивними емоціями, натхненно дивилися матчі у фан-зоні, веселилися, фотографувалися, навіть ті, хто не знали англійську мову, все одно знаходили щось спільне. На мою думку, Україна достойно прийняла наших закордонних друзів і зробила
все, щоб вони почувалися комфортно та візитували до нас знову й знову, адже ми завжди зрозуміємо один одного, знайдемо спільну мову – як не англійську, то мову серця!
Галина Олійник:
Кожен іноземець, який в кінці розмови казав «Дякую» додавай стільки адреналіну, що його б вистачило на декілька днів безперервної роботи. Особисто мене вразила відкритість і доброзичливість англійців, поляків, шведів, французів та італійців. Волонтерство на Чемпіонаті Європи продемонструвало, що безкорислива допомога людям і їхнє щире «Thank you so much!Ukrainian Volunteers are the Best!» дорожче за будь-які гроші. Дякую всім за можливість стати частиною Євро 2012!
Наталія Заїка:
Чи багато в світі особливих людей? Кажуть,що кожна людина особлива. Але чи це дійсно так?
Я на 100 % впевнена, що в нашому найкращому місті Києві є 2 тисячі особливих людей. Це – волонтери Приймаючого міста. Я щаслива, що початок свого літа я провела саме в ролі волонтера. Тому що це знайомство з хорошими, добрими і щирими людьми, це спілкування з іноземцями, це зустріч з новими друзями, це позитивні моменти, які назавжди залишаться в пам’яті, це особливий ритм життя.
Найяскравішим спогадом, мабуть, залишиться участь у Photo-Questі. Не передати словами враження, коли ми підходили до іноземців з табличками «I love Ukraine» і вони із задоволенням фотографувалися з нами. І, звичайно, дуже приємно було чути від них багато хороших слів про нашу країну.
Кустовська Наташа:
Волонтерство - це одне із завдань, запланованих на літо 2012, що принесло мені насолоду. Спілкування з іноземцями - лише одна втіха, адже вони відкриті, веселі та щирі. Завдяки волонтерству я знайшла нових друзів з різних куточків світу,а також мала нагоду отримати білет на гру «Англія – Швеція».
А на завершення маленький рецепт щастя від волонтерів.
«Люди з давніх-давен намагаються відшукати рецепт щастя. Щастя – поняття надзвичайно багатогранне і, звичайно, для кожного з нас своє. Але важко сперечатися з тим, що чи не найважливіший інгредієнт цього почуття в умінні допомагати іншим. Людина творить своє щастя кожну мить свого життя, адже ми ніколи не знаємо, як відгукнуться наші слова і вчинки в майбутньому. Чим більше добра ми даруємо іншим, тим більше знаходимо його самі. Щодня кожен з нас творить власне щастя, відшукуючи способи подарувати його оточуючим. Адже, саме допомагаючи іншим, ми знаходимо своє власне щастя. З цими словами великого давньогрецького філософа Платона важко не погодитись. Часто для того, щоб допомогти іншим потрібно зовсім мало – підтримати людину у важку хвилину, вислухати, порадити, знайти необхідні слова. Найпростіший шлях до цього - стати волонтером! Ми це вже засвоїли! Дякуємо рідному університету та нашому ректору Віктору Андрущенку за чудову можливість побути волонтером.
Тетяна ЖУЛКЕВСЬКА,
журналіст Прес-центру НПУ
та волонтер ЄВРО-2012
