Дмитро Тхоржевський – людина своєї справи
Днями в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова відбулася ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена пам’яті академіка Д. О. Тхоржевського.
Дмитро Олександрович Тхоржевський – відомий вчений в галузі педагогіки і методики трудового навчання, дослідник проблем трудового навчання і професійної підготовки учнів у системі загальноосвітньої школи та професійно-технічної освіти. Окрім того, академік навчався і працював у провідному педагогічному виші країни, тому те, що конференція в його честь проводиться саме в цих стінах, не викликає подивування.
На зустріч також прибули колеги й друзі із Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Херсонської академії неперервної освіти – ті, хто добре знав та співпрацював із видатним ученим.
Як зазначив директор Інституту гуманітарно-технічної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова Микола Корець, ця конференція має дві сторони – сумну, бо минає 10 років, як Дмитра Олексійовича не стало серед живих, а з іншого боку – дата знакова, бо збирає для обміну досвідом роботи тих, хто продовжує працю вченого, колеги і друга.
На зустрічі були присутні й перші аспіранти академіка Тхоржевського – завідувач кафедри основ виробництва НПУ імені М. П. Драгоманова Володимир Андріяшин та завідувач кафедри педагогіки і психології Херсонської академії неперервної освіти Василь Кузьменко.
Вони характеризували Дмитра Олександровича як чуйну людину, яка бажала допомогти всім і кожному. За словами науковців, Дмитро Олександрович був не просто вчителем, викладачем – це була велика особистість у своїй сфері діяльності, хороший сім’янин, тому й до учнів ставився як до своїх рідних.
Довідка про Дмитра Олександровича Тхоржевського
Народився майбутній вчений 18 червня 1930 року у Києві. Після арешту й розстрілу батька в 1937 р. малий Дмитро залишився без даху над головою. Хлопчик знайшов притулок у домі друга Самоненка. Від переохолодження він дістав двосторонню пневмонію,
застудив собі нирки. Все подальше життя хворів на нефрит і від його загострення в 16 років ледь не помер.
У 1945 році Дмитро екстерном (на «відмінно») закінчив сім класів. Вчитися далі довелося у вечірній школі, в результаті якої теж отримав золоту медаль. Відтоді й до 1959 року Дмитро злочинно обманював «рідну владу» – він приховував, що батько був репресований і в усіх анкетах писав, начебто «батьки померли, коли я був маленьким».
Через це довелося розпрощатися з мріями про університет і про військово-морське училище, оскільки компетентні люди пояснили, що МГБ ретельно перевіряє дані всіх абітурієнтів цих престижних навчальних закладів, а він, як син репресованого, замість навчання може потрапити на Колиму. Золотому медалістові довелося вступати туди, де був недобір студентів – до Київського політехнічного інституту на спеціальність «Технологія машинобудування, верстати й інструменти».
Хоча у Дмитра не лежала душу до власне інженерної роботи, проте він був кращим студентом курсу. Завдяки цьому, після закінчення інституту (1955), зміг отримати призначення на викладацьку роботу – у технікум на Донбасі.
У 1959 р. батька Дмитра Олександровича реабілітували і молодий викладач зміг повернутися до рідного Києва та вступити до аспірантури Педагогічного інституту.
Вже за кілька років він захистив кандидатську дисертацію, а у 1976-му – докторську. Ще в радянські часи був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а при створенні Академії педагогічних наук у незалежній Україні став одним з її батьків-засновників, дійсним членом.
Дмитро Олександрович Тхоржевский у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова створив і багато десятиліть очолював кафедру методики трудового навчання й креслення, був головним редактором відповідного професійного журналу. Учнями Дмитра Олександровича стали до десяти докторів наук, більше 50 кандидатів наук, тисячі студентів.
За своє життя написав десятки монографій, сотні статей. За підручниками Дмитра Олександровича вчилися й вчаться в педагогічних інститутах майбутні вчителі трудового виховання не тільки в Україні, але й у Росії, Молдові, Киргизстані. Серед них «Дидактика трудового навчання», «Методика трудового навчання», «Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи», «Концепція трудового навчання у 12-літній загальноосвітній школі».
До речі, у планах академіка було створення чотиритомного видання «Методики викладання трудового навчання». На жаль, світ побачило тільки перші 3 томи. Проте, його друзі й колеги сьогодні актуалізують питання про видання останньої частини збірки.
В останні роки життя професор Тхоржевский різко змінив основний напрямок своєї наукової праці. Він не закинув проблем трудового виховання в школі, залишався завідувачем кафедрою, але разом із цим у «вільний від основної роботи час» почав розробляти Концепцію виховання національної самосвідомості в середній школі.
Високі досягнення, мудрі настанови, талановиті послідовники – той глибокий слід, який залишив Дмитро Олександрович складно навіть повністю усвідомити і ще складніше забути.
Антон ЮРЧЕНКО,
прес-служба університету
