Мандри Києвом

23 грудня 2011 р. студенти ІІІ курсу Інституту іноземної філології здійснили надзвичайно цікаву та захоплюючу екскурсію Києвом, яку з радістю провела викладач кафедри російської літератури Галина Крюкова.

“Немає красивішого міста на світі, ніж Київ”

Михайло Булгаков

“Те, що я вам сьогодні встигну показати, – це просто мій Київ, це місто, яке я люблю і непогано знаю,” – такими словами Галина Василівна розпочала незабутню екскурсію, яка розпочалась неподалік від метро Університет і тривала близько двох годин. Під час екскурсії студенти дізнались чимало цікавого про визначні місця Києва, такі як Володимирський собор, Київський міський будинок учителя, Національну оперу України, Золоті Ворота, Софіївський собор, пам'ятник Богдану Хмельницькому, Михайлівський Золотоверхий собор, Шоколадний будиночок, Монумент Незалежності, Жовтневий палац (у приміщенні якого колись знаходився Київський інститут шляхетних дівчат), Маріїнський палац, Будинок із химерами, Драматичний театр ім. Івана Франка, Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні», Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», а також оглянули Києво-Печерську лавру, архітектурний ансамбль якої складався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну різноманітних напрямків у мистецтві.

На початку екскурсії драгоманівці разом із Галиною Василівною перегорнули кілька сторінок із життя Михайла Опанасовича Булгакова. Письменник завжди знаходив щось особливе в Києві, щось таке, чого не було ні в якому іншому місці на Землі. Булгаков дуже добре знав своє рідне місто, про що свідчить детальний опис маршруту головного героя першого роману Михайла Булгакова «Біла гвардія» Олексія Турбіна, яким студенти прослідували разом з Галиною Василівною – від Будинку вчителя, до приміщення Гуманітарного корпусу Університету (на той час Олександрівської гімназії), проїхали неподалік вулиці Миколи Лисенка (в романі – Театральної вулиці), що знаходиться позаду Оперного театру: там, у колишньому магазині мадам Анжу “Паризький шик”, розташовувався штаб дивізіону. Слідом за головним героєм ми повернули від Золотих Воріт на Володимирську і опинились на Малопідвальній вулиці (в романі – Мало-Провальна). Проїжаючи старовинною вуличкою, неначе потрапили назад у минуле – шум машин, сірий асфальт, будинки похмурих кольорів, – третьокурсники ненадовго перенеслись в один з кульмінаційних моментів роману, коли поранений Олексій Турбін неочікувано знайшов порятунок у будинку незнайомої йому жінки на ім’я Юлія Рейсі.

Софіївська площа, яка була наступним етапом екскурсії, зачаровувала своєю просторістю, стриманим, але вишуканим оздобленням. Оглядаючи Собор Святої Софії, який за свою багатовікову історію пережив і навали ворогів, і пограбування, і руйнування, і перебудови, та архітектурний ансамбль монастирських споруд на його подвір'ї не можливо було не відчувати нестримну гордість за все те, що відбувалося тут багато століть тому.

Галина Василівна розповіла чимало цікавого про головну вулицю країни – Хрещатик. До кінця X ст. ця місцевість, як і весь Хрещатик, звалася Перевісещем і являла собою лісові хащі. За часів Русі у джерелі, що протікало через Хрещатий яр, хрестили дітей князя Володимира Великого, а в 988 поблизу нього відбулося історичне хрещення киян. Відтоді певний час вся довколишня місцевість, включаючи сьогодні Поштову площу, мала назву Хрещатицьке урочище. Вже наприкінці XIX століття на горі над яром заклали сад Купецького зібрання (теперішній Хрещатий парк). Сьогодні в самому серці Хрещатого яру знаходиться головна площа країни – Майдан Незалежності – візитна картка сучасного Києва.

Основна частина нашої екскурсії пройшла в історичному місці і сучасному районі Києва – Печерську. Продовжили подорож студенти поїхавши найчарівнішою парковою смугою Києва, де розташований Маріїнський палац, побудований в середині XVIII ст. Бартоломео Растреллі. Фінальною нотою печерської симфонії була вражаюча панорама Києва з оглядового майданчика Хрещатого парку. Протягом екскурсії Печерськом драгоманівці оглянули величні архітектурні споруди XIX – початку XX століття (Шоколадний будиночок, будинок Лібермана, Дім з химерами), будівлі адміністративного значення (Адміністрація Президента України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів) і, звичайно ж, Маріїнський палац, Ляльковий театр, монумент Арка Дружби Народів, Національну філармонію України, а також Український дiм, в якому сьогодні проводяться різноманітні виставки та презентації, а в XIX столітті розташовувався перший український театр.

Під час екскурсії подорожні також побачили чимало незвичайних архітектурних витворів мистецтва, серед який всім найбільше запам’ятались Шоколадний будиночок та Будинок з Химерами.

Шоколадний будиночок – пам'ятка історії та архітектури у Києві, в якому зараз знаходиться філія Київського музею російського мистецтва. Шоколадний будиночок не завжди був пофарбований у такий колір, яким є зараз. Спочатку у забарвленні фасадів були присутні кілька кавових та шоколадних відтінків, завдяки чому вигідно виділялися окремі елементи фасаду. Колір шоколаду та обробка у вигляді плиток, схожих за формою на ті, у вигляді яких виготовляють справжній шоколад, і дали назву цьому маєтку.

Особливо всіх вразив один з найбільш незвичайних шедеврів київського модерну - Будинок з Химерами – пов’язаний з ім'ям архітектора Владислава Городецького. Свою назву будинок отримав через скульптурні прикраси, тематика яких – тваринний наземний та підводний світи, казкові та міфічні істоти. Незважаючи на свою відносну молодість, ця будівля стала однією з найвідоміших пам'яток Києва. Не останню роль у тому, що ця споруда набула величезної популярності і визнання, відіграли й легенди, які від самого початку овивали будинок. Найпоширенішою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького втопилася у Дніпрі (за іншою версією – у Середземному морі) чи то через нещасне кохання, чи ще з якихось інших причин. Батько побудував на честь доньки будинок, убранство якого символізувало б підводне царство.

А ще, Галина Василівна розповіла про одну із візитних карток Києва – славнозвісні Київські фонтани, встановлені в центрі міста ще в 1898–1900 рр. На жаль, сьогодні їх залишилось лише сім, один з п’яти найбільших студенти оглянули на початку екскурсії у сквері неподалік від Золотих Воріт.

Наприкінці екскурсії студентам розповіли про історію Площі Перемоги, яка виникла ще у середині XIX століття як базарна площа. Також площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз.

Під час екскурсії третьокурсники дізналися багато нового і цікавого про місто, оглянули чимало визначних і цікавих місць, таємниці яких з радістю відкрила чудовий викладач, справжній майстер своєї справи і просто чудова людина Галина Крюкова. Вона показала “свій Київ”, який зачарував усіх неповторною єдністю ландшафту та архітектури. Це подорож назавжди залишила незабутні враження у серцях драгоманівців!

Тетяна Жулкевська,

прес-служба університету