Жити не для себе

Колектив Наукової бібліотеки та ветерани праці і війни університету вітають з 90-річчям учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветерана праці університету, Відмінника освіти України, завідуючу бібліотеки НПУ 1954–1977 рр. Ганну Севастянівну Разумову.

«Живе лиш той, хто не живе для себе» – писав Василь Симоненко. Людина, щедра душею, з доброю енергією, дотепна, не байдужа до всього й усіх, хто її оточуює, Ганна Севастянівна не тільки є сучасницею подій останнього століття, а й активно брала в них участь. Вона народилася в с. Гуменно на Вінниччині. Батьки – вчителювали, згодом переїхали у Ново-Псковський район Луганщини.

По закінченні середньої школи вступила до Харківського педагогічного інституту, але навчання перервала війна. Після навчання в школі медсестер була направлена на фронт – в медсанбат 10-ої стрілецької бригади Південно-Західного фронту, пізніше працювала у Воронезькому шпиталі. У визволеній Україні продовжила навчання на педагогічному факультеті в Харківському і Київському педагогічних інститутах, отримала диплом педагога-психолога.

У роки відбудови країни, рідного міста, інституту, створення бібліотечного фундаментального фонду проявилися яскраві риси її особистості: лідера. Доля Ганни Севастянівни тісно пов’язана з колективом бібліотеки НПУ: із 1951 розпочала трудову діяльність у бібліотеці КДПІ імені О. М. Горького, а в 1954 році стала керівником підрозділу. Неабиякі організаторські здібності і невтомна праця Ганни Севастянівни дали змогу за короткий час заснувати новий читальний зал з відкритим доступом до літератури для самостійної роботи студентів, читальний зал для аспірантів і викладачів інституту, добре оснащені читальні зали в гуртожитках, значно покращити матеріальну базу бібліотеки.

Щоб навчити студентів-початківців вмінням знайти потрібні підручники, журнали, газети у численному фонді бібліотеки, Ганна Севастянівна особисто проводила бесіди з першокурсниками з основ бібліографії і роботи з книгою, розповідала про інформаційні ресурси вузівської бібліотеки і провідних бібліотек країни, запровадила міжбібліотечний абонемент, який дозволяв отримувати книги з бібліотек у межах країни. За сприянням Ганни Севастянівни було розпочато велику краєзнавчу роботу в інституті: облік, реєстрацію, систематизацію і  видання бібліографічних покажчиків друкованих праць викладачів і співробітників, що працюють в інституті, яка продовжується і в ці роки. На основі цих матеріалів останніми роками підготовлено також десятки біобібліографічних покажчиків серії «Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова».

Велику увагу Ганна Севастянівна приділяла фаховій освіті співробітників, науковій організації праці, професіоналізму, тому що вважала: бібліотекар – людина високої ерудиції, комунікабельності, здатна в умовах щоденної рутинної праці бути привітною, уважною і на десятки запитів читачів на день: «Дайте книгу…» або «Мені потрібно…» терміново знайти відповідь і допомогу, запропонувати щось з нових надходжень. Вона впевнена, якщо вимагаєш від когось щось, то насамперед ти повинен мати це мірило в собі.

У бібліотеці постійно вивчались читацькі інтереси студентів всіх спеціальностей, були розроблені рекомендаційні покажчики з тематики, що вивчали або чим цікавились студенти.

Їй притаманні: тонке відчуття слова, глибоке розуміння значення книги взагалі і навчальної книги для студента і науковця. Тому багато уваги Ганна Севастянівна приділяла комплектуванню бібліотеки – щорічні надходження 45-50 тисяч видань з педагогіки, психології, методики викладання окремих дисциплін в школі і вузі, природничих і гуманітарних дисциплін, художньої літератури, а також проблемам організації і збереження майже 800-тисячного в сімдесятих роках фундаментального книжкового фонду.

За участю Ганни Севастянівни і працівників бібліотеки в інституті проводились авторські літературні зустрічі з видатними українськими письменниками О. Гончаром, М. Нагнибідой, В. Собко, Л. Первомайським, П. Воронько, А. Малишко, П. Глазовим, В. Коротичем та багатьма іншими.

Ганна Севастянівна зробила вагомий внесок в організацію і створення довідково-бібліографічного апарату бібліотеки: генерального алфавітного каталогу, оновлення систематичного каталогу і систематичної картотеки статей за бібліотечно-бібліографічною класифікацією. Вона організувала оптимальну систему обліку, індексації і збереження документального фонду бібліотеки, заснувала науково-методичну роботу для мережі педвузівських бібліотек України, була членом Міжвузівської секції директорів бібліотек Києва, членом Вченої ради КДПІ ім. О. М. Горького і очолювала Бібліотечну раду, у складі якої були провідні науковці інституту.

Ганна Севастянівна, завжди привітна, бадьора – людина надзвичайної енергії і працьовитості, з високим авторитетом в колективі, чудовий організатор і лідер громадських організацій інституту 60-70-х років: член жіночої Ради району, очолювала профспілкову і партійну організації підрозділу, була секретарем Художньої ради, виборчої дільниці інституту тощо.

Бібліотека 70-х років – один з кращих підрозділів інституту, нагороджена почесними грамотами і преміями. Колектив завдячує Ганні Севастянівні за виховане ціле покоління бібліотечних кадрів, які успішно і натхненно працюють вже не один десяток років. Вона є прикладом для молодих і молодших, вважають ветерани Наукової бібліотеки.

За сумлінну і багаторічну працю Ганна Севастянівна мала величезну кількість подяк, грамот і нагород, серед яких «Захисник Вітчизни», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «60 років Перемоги над фашистською Німеччиною», «За сумлінну працю», медаль імені А.С.Макаренка, «Ветеран праці», «Відмінник освіти України» та інші.

Ганна Севастянівна – добра господиня у власній садибі: невтомною працею виплекала чудовий фруктовий сад, виховала дітей, внуків і правнуків.

Тож бажаємо великій трудівниці ще багато плідних років життя. Із роси й води!

Н. Тарасова,

завідувач відділу Наукової бібліотеки