Відкриваємо музей

З ініціативи кафедри сурдопедагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова 11 вересня о 14:00 годині відбудеться урочисте відкриття музею імені Миколи Дмитровича Ярмаченка (вул. Тургенєвська, 8/14, Гуманітарний корпус, 13 поверх, ауд. 13-8). Запрошуємо усіх бажаючих відвідати цей захід.

Довідка:

Ярмаченко Микола Дмитрович – перший президент Академії педагогічних наук України (1992-1997), академік АПН України (1992), академік АПН СРСР (1982), доктор педагогічних наук (1969), професор (1971).

Народився 6 вересня 1928 р. в с. Черемошні Поліського (Хабенського) району Київської області. У 1947 р. вступив до Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького на дефектологічний факультет. Після отримання диплома (1951) вступив до аспірантури, яку закінчив у 1954 р. У тому ж році захистив кандидатську дисертацію, а в 1969 р. – докторську. Обидві вони присвячені проблемам сурдопедагогіки.

З 1954 по 1973 р. працював у Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького асистентом (1954–1956), старшим викладачем (1956–1959), завідувачем кафедри дефектології (1959–1965), завідувачем кафедри сурдопедагогіки (1965–1970), проректором з навчальної роботи (1968–1973).

У 1973 р. Микола Дмитрович очолив Науково-дослідний інститут педагогіки УРСР, яким керував понад 21 рік. Значною віхою у творчому житті вченого став березень 1974 p., коли його обрали членом-кореспондентом АПН СРСР. У березні 1982 р. він став дійсним членом союзної академії. Близько 10 років (з 1976 р.) М. Д. Ярмаченка був членом президії цього провідного центру науки.

Творчий доробок ученого становить понад 300 праць. Розпочавши свою педагогічну діяльність як дефектолог, Микола Дмитрович багато уваги приділяє освіті, вихованню та соціалізації дітей з вадами слуху, а також історії сурдопедагогіки в Україні. Серед фахівців зі спеціальної педагогіки користуються популярністю його фундаментальні праці «Свідомість у навчанні глухих учнів» (1963), «Виховання і навчання глухих дітей в Українській PCP» (1968), «Російсько-українські сурдопедагогічні зв’язки (дожовтневий період)» (1974), «Історія сурдопедагогіки» (1975), «Проблема компенсації глухоти» (1976) та ін.

Значну частину доробку М. Д. Ярмаченка становить низка його праць з методології та теорії педагогіки. Учений не лише сам завжди порушує найактуальніші для розвитку народної освіти питання, а й з успіхом згуртовує творчі колективи, спроможні результативно розробляти назрілі теми. Зокрема, завдяки зусиллям та наполегливій праці Миколи Дмитровича побачили світ видання «Актуальні питання педагогічної науки» (1978), «Народна освіта в Українській PCP» (1979), «Педагогіка» (1986), «Педагогічний словник» (2001) тощо.

До вагомих результатів наукової діяльності вченого слід віднести створення праць з історії педагогіки. M. Д. Ярмаченко є найавторитетнішим фахівцем з питань макаренкознавства, автором досліджень «Сучасність педагогічної спадщини A. C. Макаренка» (1988), «Педагогічна діяльність і творча спадщина A. C. Макаренка» (1989) та багатьох інших публікацій на цю тему. Також наслідком його наукових пошуків стали видання «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (X – поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки АПН України: Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України: п’ятиріччя становлення і розвитку» (1997) та багато інших.

М. Д. Ярмаченко завжди сприяв підготовці педагогічних кадрів і їх творчому зростанню. Багато його аспірантів і докторантів стали відомими вченими. Серед них Е. Е. Абібулаєва, Л. С. Бондар, Н. П. Дічек, Н. В. Єфіменко, І. В. Зайченко, В. В. Засенко, Г. М. Коберник, І. П. Колесник, М. В. Левківський, І. М. Лобурець, К. В. Луцько, Т. І. Мацейків, М. М. Окса, Т. О. Самоплавська, C. H. Філоненко, Л. І. Фомічова, М. К. Шеремет та ін.

Ураховуючи великий авторитет Миколи Дмитровича серед науковців та педагогів-практиків, 16 червня 1992 р. постановою Кабінету Міністрів його затверджено дійсним членом-засновником Академії педагогічних наук України і водночас призначено президентом-організатором цієї ж академії. 18 листопада 1992 р. загальні збори академії обрали вченого першим президентом Академії педагогічних наук України. Під головуванням Миколи Дмитровича Академія педагогічних наук України пройшла важливий етап свого становлення. Зокрема, у цей час у системі академії на базі Інститутів педагогіки та психології створювалися нові підрозділи: у 1993 р. – Інститути педагогіки і психології професійної освіти та дефектології, у 1994 р. – Науково-практичний центр політичної психології. Влітку 1994 р. М. Д. Ярмаченко перейшов на постійну роботу до Президії АПН України. З грудня 1997 р. він є радником Президії АПН України та головним науковим співробітником Інституту педагогіки АПН України.

За активну плідну працю М. Д. Ярмаченко нагороджений орденами Дружби народів (1986), «За заслуги» III ступеня (1998), а також багатьма медалями.

Прес-служба університету