Оцініть досягнення і проблеми України на шляху демократичного розвитку
Шановне товариство!
Запрошуємо приєднатись до обговорення досягнень і проблем України на шляху демократичного розвитку. Ініціатори форуму, Центр Вивчення Демократії Університету Квінз, Канада, та НПУ імені М.П. Драгоманова, розглядають його як публічну арену для дискусій та обміну думок щодо принципових елементів демократичного розвитку. Сподіваємось, що обговорення допоможе визначити пріоритети для консолідації української демократії.
Дискусія організована у вигляді обговорень окремих доповідей, підготовлених українськими експертами. Кожна доповідь присвячена окремому аспекту демократичного розвитку держави і суспільства.
Будемо вдячні за Вашу активну участь у цій дискусії, коментарі та власні думки щодо запропонованого аналізу.
Коментарі, які стосуються кожної окремої доповіді, будуть узагальнені та опубліковані, відкриваючи більш широке публічне обговорення того, що необхідно зробити для сприяння демократичним реформам в Україні.
Щоб залишити свій коментар, Вам необхідно зареєструватись. Модератори форуму залишають за собою право вилучати повідомлення, що містять прямі чи непрямі образи інших користувачів ресурсу, в тому числі за етнічною, національною, расовою чи релігійною приналежністю, нецензурні висловлювання, висловлювання порнографічного чи сексуального характеру, висловлювання, що мають на меті провокування різкої реакції інших учасників форуму, що містять рекламу, комерційні повідомлення, а також ті, що не мають інформаційного навантаження та не стосуються тематики форуму.
Структура дослідження
В основі дослідження, що здійснювалось з листопада 2008 по червень 2010 року, лежить модель демократичного розвитку, яку Центр Вивчення Демократії використовує у низці досліджень нових демократій.
Запропонована модель дає уявлення, як має виглядати розвинена ліберальна демократія як ідеальний стандарт. Вона пропонує показники, які можна використати для визначення розбіжностей між реальною політичною практикою в окремій системі і найбільш бажаними формами політичної практики для характеристики навіть розвинених демократій. Аналізуючи ці розбіжності, можна оцінити їх значимість для загальної ефективності системи у реалізації демократичного розвитку, а також користь потенційних методів та шляхів для її вдосконалення.
Модель включає дві вазємопов’язані складові. Перша з них об’єднує два організаційні принципи, через які ліберально-демократичні цінності втілюються в життя. Один з них узагальнено в концепції ліберального конституціоналізму, що передбачає конституційний або обмежений уряд, закріплення прав, дотримання яких може забезпечуватись примусово, правове регулювання (що включає в себе верховенство права, рівність перед законом, а також неупереджене та справедливе застосування норм права), а також демократичний контроль за органами державної безпеки. Другий принцип узагальнено в концепції народного суверенітету в системі представницької демократії, що уможливлює демократичне прийняття рішень: існування ефективно діючих органів влади, які несуть відповідальність перед громадянами; відбір політичних еліт шляхом регулярних, вільних та чесних виборів; відповідальність еліт перед громадянами; дійсно конкурентна система політичних партій, що ефективно представляє широкий спектр суспільних інтересів; система групової політики на основі принципів плюралізму, та система політичних комунікацій, яка забезпечує вільний плин ідей та інформації.
Друга складова моделі характеризує умови, які є обов’язковими та невід’ємними для стабільної, самодостатньої демократії, а також ті, що сприяють реалізації та стійкому розвитку функціонуючої демократії. Обов’язковими умовами є політична залученість громадян, демократична політична культура, та добре розвинена мережа автономних, приватних об’єднань в контексті концепції громадянського суспільства. Сприятливі умови – це відкрита, неполяризована система соціальної стратифікації; функціонуюча ринкова економіка, що регулюється з метою запобігання непропорційному розподілу влади та забезпечення справедливості в економічних відносинах; а також внутрішньо узгоджена політична громада.
Кожна доповідь присвячена окремому елементу моделі.
Елементи моделі
1. Конституційний уряд
а) Конституція, що встановлює чіткі правила роботи влади, відносно забезпечена додатковими процедурами, які не дозволяють елітам, що на даний момент знаходяться при владі, свавільно вносити до неї зміни;
б) Конституція ґрунтується на принципі обмеженого уряду із чітко визначеними й ефективними межами загальних повноважень уряду;
в) Конституція встановлює незалежність судової гілки влади;
г) Еліти в інших урядових інститутах приймають право судової влади тлумачити та захищати конституцію.
2. Система закріплених прав та можливість їх здійснення у примусовому порядку.
а) Конституційне закріплення прав;
б) Перелік прав включає захист основних свобод (совісті, зборів, слова), політичні права (голосувати та висуватись на посаду) та законні права (належні правові процедури захисту для осіб, підозрюваних у скоєнні злочину);
в) Матеріальні права на захист та сприяння рівності (наприклад, жінок, етнічних меншин, інвалідів);
г) Механізми здійснення закріплених прав, у тому числі кодекси прав людини та процедури для їхнього виконання, а також політика уряду, спрямована на здійснення прав через такі механізми, як підтримка позитивних дій (affirmative action).
3. Верховенство права, включаючи принципи верховенства закону, рівності перед законом, а також чесне та безпристрасне виконання законів.
а) Конституція чітко встановлює верховенство права та той принцип, що всі люди, незалежно від їхньої ролі або статусу в суспільстві, підкоряються закону;
б) Усім людям гарантований рівний захист перед законом;
в) Усі люди мають право на однакове ставлення у здійсненні правосуддя;
г) Функції розслідування та обвинувачування виконуються правоохоронними органами безпристрасно й чесно;
д) Чесне та безпристрасне виконання законів незалежною судовою системою;
е) Виконання належних процедур у карному судочинстві, що визнає право звинувачуваних у злочині на захист від свавільних дій та засоби, що забезпечують відповідний захист;
ж) Гарантії невикористання органів державної безпеки елітами з інших урядових інституцій;
з) Ефективне стримування агентів державної безпеки через механізми, що забезпечують демократичний контроль (democratic accountability);
и) Механізми незалежного розгляду та апеляцій, що захищають громадян від зловживань з боку правоохоронних органів та їхніх працівників;
к) Незалежні механізми перевірки й контролю над діяльністю розвідувальних агентств.
4. Демократичний контроль над установами внутрішньої та зовнішньої безпеки.
а) Чітко визначені заходи захисту, що можуть бути застосовані у примусовому порядку, проти використання у політичних цілях збройних сил, розвідки та правоохоронних органів та їхніх працівників;
б) Чітко визначені принципи відповідальності (accountability) збройних сил, розвідки та правоохоронних органів перед демократичними інститутами;
в) Чітко визначені межі повноважень усіх правоохоронних органів (агентств);
г) Механізми незалежного розгляду та оскарження що захищають громадян від зловживань з боку правоохоронних органів та їхніх працівників;
д) Незалежні механізми розгляду та контролю над діяльністю органів розвідки;
е) Агенти державної безпеки розуміють свої обов’язки за умов режиму закріплених прав та діють відповідним чином.
5. Розподіл влади між різними рівнями уряду забезпечує ефективність, відповідальність та підконтрольність урду громадянам.
а. Центральні, регіональні та місцеві органи влади мають достатній рівень повноважень для виконання своїх обов’язків у відповідності до цих цілей;
б. Центральні, регіональні та місцеві органи влади мають достатній рівень фінансової спроможності для виконання своїх обов’язків у відповідності до цих цілей.
6. Організація стосунків між законодавчою та виконавчою гілками у владних установах забезпечує ефективне врядування, що швидко реагує на потреби та є відповідальним перед громадянами.
а) Організація стосунків між законодавчою та виконавчою гілками гуртується на принципах, що обмежують можливість конфлікту між або всередині інституцій;
б) Принцип легітимності опозиції у законодавчій владі є визнаним та законодавчо закріпленим (інституціоналізованим), а для його ефективного втілення існують адекватні ресурси;
в) Законодавча влада має відповідні процедури й ресурси для здійснення контролю над законодавчою владою;
г) Законодавча влада має відповідні ресурси для ефективного представництва інтересів громадян у виробленні політики;
д) Члени законодавчого органу влади мають ефективні зв’язки із громадянами.
7. Адміністративні структури, процедури та практики забезпечують ефективне та чутливе врядування, підзвітне громадянам.
а) Компетентна та професійна державна служба;
б) Призначення та підвищення в адміністративних органах уряду відбувається лише за принципом врахування здібностей та особистих якостей держслужбовців;
в) Процедури вироблення політики у виконавчій владі включають консультативні механізми, що покликані забезпечити представництво громадської думки;
г) Прозорість та безпристрасність у здійсненні державних витрат;
д) Існують інститути та процеси, що захищають громадян від свавільних дій з боку виконавчої влади (наприклад, закони про свободу інформації та невтручання в особисте життя здійснюються службовцями, підзвітними законодавчій владі);
е) Існують механізми, що дають громадянам засоби оскарження адміністративних рішень;
ж) Існують ефективні закони про конфлікт інтересів та інше антикорупційне законодавство.
8. Політичні еліти обираються шляхом вільних і чесних виборів.
а) Загальне виборче право;
б) Офіційні правила й інститути, що забезпечують незалежність організації і проведеня виборів;
в) Механізми, що забезпечують якість і чесність системи реєстрації виборців;
г) Захист таємного голосування;
д) Механізми, що забезпечують якість і чесність обробки даних та звітування про результат виборів;
е) Регулювання фінансування партій і виборчих кампаній, що забезпечує розумну чесність у змаганні та забезпечує упевненість у чесності системи.
9. Дійсно змагальницька система партійної політики, що ефективно представляє широкий спектр суспільних інтересів та сприяє врахуванню різних інтересів.
а) Немає бар’єрів до формування партій та змагання;
б) Внутрішні партійні процеси забезпечують відкритий доступ до інформації та чесність у висуненні кандидатів на посади та виборі лідерів;
в) Системи внутрішнього партійного правління є прозорими та заохочують участь громадян;
г) Виборчі кампанії забезпечують достатньо інформації, щоб полегшити інформований вибір;
д) Фінансування партій та виборчих кампаній регулюється, що забезпечує достатній рівень чесності у змаганні та створює упевненість у чесності системи;
е) Електоральна система призводить до результатів, що адекватно відображають розподіл підтримки різних партій;
ж) Усі учасники погоджуються, що процеси партійної політики чесні та легітимні.
10. Система політичних комунікацій забезпечує вільний потік інформації про суспільні справи.
а) Новинні ЗМІ, і державні, і приватні, політично незалежні;
б) ЗМІ визнають свій обов’язок сприяти суспільному інтересу за умов демократії;
в) У цьому відношенні, ЗМІ конструктивно працюють, щоб вільно і незаангажовано інформувати громадян про суспільні справи;
г) Демократичні цінності притаманні професійним нормам журналістики;
д) Високі стандарти професійної компетентності серед журналістів;
е) Політичні актори визнають легітимність ролі незалежних ЗМІ;
ж) Існує ефективний правовий захист незалежної журналістики;
з) ЗМІ вільні від політичних маніпуляцій;
и) Усім значним політичним інтересам надано доступ до ЗМІ і вони можуть вільно висловлювати свої погляди.
11. Система групової політики, що забезпечує представництво інтересів громадян на основі принципів плюралістської теорії
а) Не існує перешкод та бар’єрів до формування груп;
б) Урядовці, влада та адміністративні інститути визнають легітимність захисту інтересів (advocacy);
в) Існує відкритий та рівний доступ груп захисту (advocacy groups) до людей, що приймають рішення;
г) Лобіювання регулюються задля забезпечення прозорості та справедливості в конкуренції поміж групами
д) Групи, що знаходяться у невигідному соціальному становищі (disadvantaged) або розпорошені групи зі слабкими фінансовими та організаційними можливостями отримують підтримку для підвищення їх конкурентоспроможності ву ефективному лобіюванні своїх інтересів.
12. Політична залученість громадян.
а) Громадяни беруть участь у політиці (мінімальна вимога – ті, хто має право, голосують);
б) Громадяни цікавляться суспільними справами, уважні до них та поінформовані.
13. Система освіти сприяє розвитку демократичної культури.
1. Обов’язкова частина програми початкової та середньої школи включає спеціальні курси, що вчать учнів:
• сутності демократичних цінностей, інститутів та процесів;
• правам та обов’язкам громадян у демократичній державі;
• толерантності та повазі до всіх соціальних груп;
• як дискутувати та міркувати, об’єктивно та критично, про політичні та державні справи.
2. Для навчання у початковій та середній школі застосовуються методи, спрямовані на створення демократичної культури у класній кімнаті.
3. Програма вищої освіти включає принаймні один обов’язковий курс, що знайомить студентів із сутність демократії та їхніми обов’язками як громадян демократичної держави.
4. У програмі вищої освіти існує цілий спектр курсів, що дозволяють та заохочують студентів поглиблено вивчати демократію.
5. Післядипломна освіта заохочує аспірантів до поглибленого вивчення та досліджень про демократію.
6. В університетах існує активна група викладачів, які вивчають питання демократичного розвитку.
7. У закладах педагогічної освіти існують курси для підготовки вчителів до викладання громадянської освіти.
8. У закладах педагогічної освіти існують курси для підготовки вчителів з методів створення демократичної культури у класній кімнаті.
14. Елементи демократичної політичної культури.
1. Громадяни розуміють ці головні цінності демократії та вірні їм:
• Повага до особистої незалежності;
• Свобода совісті, слова та зібрань;
• Рівність перед законом;
• Політична рівність;
• Рівність можливостей;
• Соціальна справедливість.
2. Громадяни вірні наступним цінностям демократичного процесу, які надзвичайно важливі для функціонування демократії:
• Рішення приймаються шляхом дебатів та обговорень;
• Існує толерантність до різноманітних поглядів та груп;
• Концепцію легітимності опозиції визнають і поважають. Зокрема, громадяни поважають право тих, із ким не погоджуються, висловлювати свої погляди, і вони мають право і можливість висловлювати ці погляди;
• Громадяни згодні із потребою приймати рішення шляхом узгоджень та компромісів.
3. Громадяни віддані легітимності системи. Вони приймають рішення, з якими не погоджуються, оскільки визнають легітимність процесів, через які ці рішення були прийняті.
4. Державні еліти та службовці знають та поважають межі своїх повноважень, розуміють свої обов’язки за демократичною конституцією та вірні легітимності системи.
15. Розвинене громадянське суспільство
а) Існування значної мережі активних, автономних груп, що переслідують різноманітні індивідуальні інтереси;
б) Широко поширена участь у діяльності груп;
в) Окремі особи мають множинне членство в групах (є членами більше як одної групи).
16. Соціальна злагода у культурно різноманітних суспільствах
а. У суспільствах із значними етнокультурними та/або мовними розходженнями існує ефективна державна політика що сприяє толерантності та захищає культурні меншини;
б. У культурно різноманітних суспільствах державна політика ефективно сприяє підтримці загальних цінностей, на яких ґрунтується соціальна злагода;
в. У суспільствах із явними регіональними спільнотами, що формуються на основі значного відчуття регіональної ідентичності та спільних інтересів, державні структури формуються та функціонують таким чином, щоб забезпечити представництво та врахування відмінностей регіональних спільнот:
• Через застосування федерального принципу або передачі значних повноважень регіональним урядам,
• Через національні інституції що враховують принцип регіонального представництва,
• Через неформальні практики, які забезпечують дотримання принципу регіонального представництва на рівні національного уряду.
17. Гендерна рівність
а) Рівність перед законом (ставлення до злочинів на гендерно зумовлених злочинів, ставлення до жінок у судах);
б) Матеріальні права, що захищають рівність та сприяють їй;
в) Механізми запровадження в життя матеріальних прав, в тому числі кодекси прав людини та процедури для їх втілення, а також урядові політики, такі як підтримка виправних дій;
г) Політична рівність (участь у виборах в якості кандидатів на посади, ролі в партіях та фракціях, представництво у Верховній раді та Кабінеті міністрів);
д) Рівні можливості (здатність жінок підвищуватись професійно та у сфері бізнесу);
е) Жіночі групи інтересів (advocacy groups) мають ресурси, щоб бути ефективними; до них прислухаються посадовці та влада;
ж) Ставлення політичних еліт та громадян до гендерних питань.
18. Відкрита, неполяризована система соціальної стратифікації
а) Великий середній клас;
б) Соціальна мобільність на основі досягнень;
в) Урядова політика сприяє рівним можливостям;
г) Урядові політики забезпечують певну міру соціальної справедливості: наприклад, рівний доступ до охорони здоров’я належного рівня та підтримку незаможних членів суспільства.
19. Функціонуюча ринкова економіка регулюється таким чином, щоб запобігти диспропорційній концентрації влади та забезпечити чесність в економічних стосунках
а) Існує державна політика та закони, що створюють умови, необхідні для забезпечення чесності ринкових операцій, збереження конкуренції та підтримання стабільності монетарної системи;
б) Існують державні положення, що захищають права колективних переговорів стосовно робочої сили;
в) Існують державні положення, що врегульовують умови праці;
г) Існують державні положення, що захищають інтереси споживачів.
