Кліматичні пояси і типи клімату


Північна Америка лежить в 6-ті кліматичних поясах: арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному і субекваторіальному.

Арктичний кліматичний пояс. У межі поясу попадають більша частина островів Канадського Арктичного архіпелагу, о. Гренландія і вузька смуга північного узбережжя материка. Південну межу поясу проводять за ізотермою + 50С. Клімат поясу формують холодні і сухі арктичні повітряні маси, які панують протягом всього року. Переважаючий напрям вітрів – північно-східний. Найбільш важливі особливості поясу – низькі зимові і літні температури, мала кількість опадів. На островах Канадського Арктичного архіпелагу середня температура січня складає – 360С. Влітку майже на всій території зберігається від’ємна або близька до нульової середньомісячна температура. Річна кількість опадів не перевищує 250 мм. Протягом всього року спостерігається хмарність, тумани і снігові бурі. Тип клімату – арктичний з дуже холодною сухою зимою і холодним сухим літом. В межах поясу виділяють три кліматичні області: 1) тихоокеанську; 2) канадську; 3) гренландську. Тихоокеанська і канадська області мають арктичний морський тип клімату. Проте у тихоокеанській області температура повітря дещо вища, а кількість опадів дещо більша, ніж в канадській області. У гренландській області кількість атмосферних опадів дещо більша, ніж у канадській області, проте значно нижча температура повітря внаслідок впливу льодяного покриву. Тому клімат області – арктичний континентальний.

Субарктичний кліматичний пояс.  Пояс охоплює широку смугу північної частини материка, куди попадає майже вся Аляска, північну частину півострова Лабрадор, південну частину острова Баффінова Земля і острова Гренландія. Його південну межу проводять за ізотермою + 100С. Взимку у межах поясу панують арктичні повітряні маси і полярні північно-східні вітри, влітку – помірні повітряні маси і західні вітри. Тип клімату – субарктичний з холодною сухою зимою і прохолодним літом. Середня температура січня складає – 20… – 300С. Середня температура липня не перевищує + 100С. Річна кількість опадів незначна (300-350 мм), проте більша, ніж в арктичному поясі. Сніговий покрив малопотужний. На тихоокеанському і атлантичному узбережжях клімат має океанічні рис, а у центральній, внутрішньоматериковій частині поясу – континентальні. Тому у межах поясу виділяють три кліматичних області: тихоокеанську, континентальну і атлантичну. Тихоокеанська субарктична область має субарктичний морський тип клімату із середньою температурою січня – 15… – 200С. Континентальна субарктична область має субарктичний континентальний тип клімату із середньою температурою січня – 25… – 300С. Атлантична субарктична область характеризується субарктичним морським типом клімату із середньою температурою січня – 20… – 250С. 

Помірний кліматичний пояс охоплює середню, більшу частину материка. Південну межу проводять за ізотермою + 200С. Протягом всього року клімат поясу формують помірні повітряні маси, переважаючі вітри – західні. Тип клімату – помірний з холодною зимою і помірно-теплим літом. Проте характерною особливістю є кліматичні відмінності між західним (тихоокеанським) і східним (атлантичним) узбережжями, та центральною, внутрішньоматериковою частиною помірного поясу внаслідок його значної протяжності із заходу на схід. Зима на тихоокеанському узбережжі тепліша, а літо прохолодніше, ніж в континентальній або атлантичній частинах поясу. Найтепліша зима спостерігається на тихоокеанському узбережжі, де середня температура найхолоднішого місяця близька до 0 0С. На атлантичному узбережжі взимку переважають температури – 8...– 10 0С. Ще холодніше в центральній області поясу, де середня температура січня складає – 18...– 27 0С. Для центральної області характерне і найтепліше літо. Середня температура липня складає там + 20 0С, а у випадках вторгнення тропічних повітряних мас з півдня, з боку Мексиканської затоки, спостерігається підвищення температури до + 45 0С. Середня температура липня на тихоокеанському і атлантичному узбережжях невисока і складає + 10...+ 15 0С, що пояснюється охолоджуючим впливом Каліфорнійської і Лабрадорської течій. Тому у межах поясу виділяють три кліматичні області: тихоокеанську, континентальну і атлантичну.

Тихоокеанська область з помірним морським типом клімату сформувалась на тихоокеанському узбережжі Північної Америки під впливом західних циклонічних вітрів і характеризується відносно теплою зимою і прохолодним літом. Кількість атмосферних опадів, що випадають протягом всього року, складає 2000-3000 мм (місцями 3000-4000 мм). Взимку це сприяє формуванню потужного снігового покриву.

Континентальна область з помірним континентальним типом клімату займає більшу, центральну частину поясу і характеризується переважанням континентальних повітряних мас, пануванням антициклонального стану погоди, найбільшою суворістю зимових умов у межах поясу. Дуже значна і висота снігового покриву. Під час різких вторгнень арктичних повітряних мас температура повітря може знизитись за добу на 250. А ось прихід зі східних схилів Скелястих гір тихоокеанських повітряних мас у вигляді фенів (місцева назва цих вітрів – «чинуки») супроводжується стрімким таненням снігу без зволоження грунту. 

Атлантична область з помірним мусонним типом клімату займає приатлантичну частину поясу, куди входить більша, південна частина півострова Лабрадор, і характеризується переважанням сухих континентальних повітряних мас із внутрішніх частин материка взимку і вологих морських повітряних мас з Атлантичного океану влітку. Річна кількість опадів складає 1000-2000 мм. Їх більша частина випадає влітку у вигляді мусонних дощів. Проте і взимку, під час приходу циклонів від Ісландського мінімуму, трапляється випадання снігу.

Субтропічний кліматичний пояс характеризується зміною повітряних мас за сезонами. Взимку там панують помірні повітряні маси, влітку – тропічні. Внаслідок значної протяжності поясу із заходу на схід в ньому, як і в попередніх кліматичних поясах, спостерігаються значні територіальні кліматичні відмінності і виділяють п’ять кліматичних областей:  тихоокеанську, високогірну, континентальну, атлантико-континентальну і атлантичну.

Тихоокеанська область займає вузьку смугу тихоокеанського узбережжя і має типовий середземноморський клімат з м’якою та вологою зимою (середня температура січня складає + 80С) і порівняно теплим і сухим літом (середня температура липня дорівнює + 160С). Середні літні температури в цій області значно нижчі за характерні для цих широт внаслідок впливу холодної Каліфорнійської течії. Головну роль у формуванні погодних умов влітку грає пасатна циркуляція повітря внаслідок розміщення області на східній периферії Гавайського максимуму і охолоджуючий вплив Каліфорнійської течії. Тут не виникають конвекційні потоки повітря, не формуються хмари і не випадають опади. Взимку у Тихоокеанській області розвивається циклонічна діяльність внаслідок зміщення помірного поясу на південь і панує повітря помірних широт, яке приносить на територію області опади.

Високогірна область займає внутрішні плато і плоскогір’я Кордильєр (Великий Басейн, Колорадо), ізольовані від океанів крайовими гірськими ланцюгами. Вона має різко континентальний посушливий клімат (річна кількість опадів складає 100… 200 мм) із сухим жарким літом і відносно холодною сухою зимою.  

Континентальна область займає південну частину Великих рівнин і має субтропічний різко континентальний тип клімату з сухим жарким літом і відносно холодною сухою зимою. І влітку, і взимку в області панує сухе континентальне повітря: влітку – континентальне тропічне із середніми температурами + 25… + 300С, взимку – континентальне помірне із середніми температурами від 0 до + 150С. Річна кількість опадів змінюється зі сходу на захід від 500 до 200 мм.

Атлантико-континентальна область охоплює південну частину Центральних рівнин і Примексиканську низовину та характеризується субтропічним, перехідним від морського до континентального типом клімату із середніми температурами січня, що змінюються із півночі на південь від 0 до + 120С. Середні температури липня становлять + 24… + 280С. Річна кількість опадів, що мають мусонний характер і випадають переважно влітку, складає 500-1000 мм. 

Атлантична область сформувалась на Приатлантичній низовині і має субтропічний мусонний тип клімату, який характеризується жарким вологим літом і нехолодною сухою зимою. Влітку мусонні вітри дмуть з Атлантичного океану та приносять на материк вологе морське тропічне повітря та рясні дощі. Взимку мусон дме з материка на океан і приносить на узбережжя сухе і відносно холодне повітря із внутрішніх частин материка. Середні температури січня становлять + 5...+ 10 0С. Проте часто приходять циклони від Ісландського мінімуму і тоді йдуть рясні дощі. Тому річна кількість опадів достатньо велика і складає 1000-2000 мм. 

Тропічний кліматичний пояс займає Каліфорнійський півострів, Мексиканське нагір’я, Центральноамериканський перешийок, південну частину півострова Флорида і Великі Антильські острови. Він формується під значним впливом Гавайського і Азорського максимумів і характеризується пануванням пасатної циркуляції повітряних мас, високими температурами протягом всього року і рясними літніми опадами у східній частині поясу. У центральній і західній частині поясу клімат сухий. У межах поясу виділяють три кліматичних області: тихоокеанську, континентальну і атлантичну. 

Тихоокеанська область з тропічним морським, але сухим і жарким типом клімату охоплює Каліфорнійський півострів і перебуває під постійним впливом Гавайського максимуму та морського, але відносно холодного (внаслідок впливу Каліфорнійської течії) тихоокеанського повітря. Тому протягом всього року там панують антициклональні умови погоди і при високій відносній вологості повітря (75-80 %) дощі майже відсутні, а річна кількість опадів не перевищує 250 мм. 

Континентальна область з тропічним континентальним сухим і жарким типом клімату займає північну, платоподібну частину Мексиканського нагір’я, відгороджену від океанів горами Західна і Східна Сьєрра-Мадре. Протягом всього року вона перебуває у дощовій тіні, тому річна сума опадів, які випадають переважно взимку, місцями не перевищує 100 мм. Влітку температура в області часто піднімається вище + 400С, але взимку трапляються заморозки.  

Атлантична область з тропічним морським жарким і вологим типом клімату займає південну частину Мексиканського нагір’я,  Центральноамериканський перешийок, південну частину півострова Флорида та Великі Антильські острови. Влітку область знаходиться під впливом Азорського максимуму та теплого і вологого атлантичного повітря. Взимку дія Азорського максимуму слабне, а Гавайського посилюється, тому область опиняється під впливом тихоокеанського повітря і встановлюється короткий (2-3 місяці) сухий сезон, коли середня кількість опадів складає лише 5-10 мм. Проте під його вплив підпадає лише Мексиканське нагір’я. Решта, тобто більша частина території області, характеризується пануванням пасатної циркуляції повітряних мас протягом всього року і на навітряних по відношенню до північно-східних пасатів схилах гір випадають (влітку – більше, взимку – менше) рясні орогенні дощі. Завдяки постійній дії північно-східних пасатів річна кількість опадів складає понад 2000 мм (місцями до 6000-7000 мм) на навітряних схилах гір. На підвітряних ділянках і низовинних приморських рівнинах випадає 500-1000 мм на рік.

Субекваторіальний кліматичний пояс займає крайню південну частину Центральноамериканського перешийку і має субекваторіальний постійно жаркий і, на відміну із інших регіонів земної кулі з таким типом клімату, постійно вологий клімат. Влітку туди приходять вологі екваторіальні повітряні маси з півдня (екваторіальні мусони) і приносять велику кількість вологи з Тихого океану. Взимку північно-східні пасати приносять теплі і вологи повітряні маси з Карибського моря. Тому у цьому регіоні майже не буває сезонних відмінностей у кількості опадів. Кліматичних областей у межах поясу не виділяють.