Нариси з олігофренопсихології

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОЛІГОФРЕНОПСИХОЛОПЇ

Олігофренопсихологія, її предмет, зв'язок з іншими науками

Однією з галузей психологічної науки є олігофренопсихологія. Предметом її вивчення є своєрідність розвитку розумово відсталих дітей, умови їх ефективного розвитку.

Завданням олігофренопсихології є розкриття своєрідності психіч­ного розвитку у випадках пошкодження його матеріальної основи — мозку. З'ясовуються причини відхилень у психічному розвитку, вплив їх на ступінь, форму розумової відсталості. Вивчаються особливості пізнавальної діяльності: перебіг окремих процесів, їх розвиток у на­вчальній діяльності, умови, що впливають на ефективність розвитку кожної пізнавальної функції, а також формування особистості.

Важливим завданням цієї науки є диференційна діагностика, тобто відмежування розумової відсталості від схожих станів.

Наука "Психологія розумово відсталої дитини" досить молода-Перша праця у Росії, що присвячувалася характеристиці дітей з вадами інтелекту, була надрукована у 1915 році (І.Я.Грошин "Ан­тропологічні основи виховання. Порівняльна психологія нормаль­них і ненормальних дітей"). У 1929 році в Москві в Науково-прак­тичному інституті психології була створена лабораторія спеціаль­ної психології, в якій експериментальним шляхом вивчалися особ­ливості пізнавальних процесів (І.М.Соловйов, В.І.Шиф, Г.М.Дульнєв, В.Г.Петрова, Б.І.Пінський), вищої нервової системи (О.Р.Лурія, В.І.Лубовський), етіології і патогенезу розумової відсталості (М.С.ПгадаерУ

В Україні вперше лабораторія спеціальної психології була створена у 1955 році в Науково-дослідному інститут психології. Основна увага приділялась дослідженню особливостей мислення учнів допоміжної школи, вивченню психологічних умов, що спри­яють корекції цього процесу (Н.М.Стадненко, М.Г.Штівельман). Пізніше предметом вивчення лабораторії стала диференційна діаг­ностика. З 1994 року ця лабораторія переведена в Інститут де­фектології АПН України.

В останні роки олігофренопсихологія поповнилася новими да­ними щодо розвитку пізнавальної діяльності, особливостей форму­вання особистості учнів допоміжної школи, даними про специфіку психічного розвитку дошкільників. Це є результатом досліджень, що здійснені психологами дефектологічних факультетів.

Психологія розумово відсталої дитини тісно пов'язана з іншими галузями психології, зокрема з дитячою психологією. Щоб з'ясувати особливості психіки аномальних дітей певного віку, треба порівняти її з психікою дітей, що розвиваються нормально.

Вона також пов'язана з дитячою психіатрією, яка вивчає різні захворювання центральної нервової системи дітей, їх наслідки і ліку­вання, і містить багато важливих для психології відомостей про особ­ливості психіки дітей, які хворіли на мозкові захворювання.

Найтісніше пов'язані спеціальна психологія й олігофренопедагогіка. Остання, як відомо, вивчає методи і прийоми навчання та виховання аномальних дітей. Щоб вибрати найбільш доцільні прийо­ми, олігофренопедагог повинен знати особливості психічного розвит­ку своїх учнів. Недостатня обізнаність педагогів з особливостями розвитку розумово відсталих дітей нерідко веде до грубих помилок у їх навчанні та вихованні. Так, в одних випадках педагоги через не­знання особливостей дітей з аномальним розвитком надмірно опіка­ють їх, недостатньо активізуючи і мобілізуючи їхні можливості, в інших — ставлять до учнів завищені вимоги, такі, як до дітей, що розвиваються нормально. І в тих, і в інших випадках не створюється оптимальних умов для розвитку дітей, і тому цей процес здійснюєть­ся недостатньо ефективно.

Педагогам треба знати специфіку психічного розвитку відстаю­чих дітей також для раціональної організації навчально-виховного процесу в допоміжних школах і для здійснення індивідуального підхо­ду до них. Труднощі у навчанні, що виникають в учнів, часто поясню­ються не лінощами і навіть не зниженням здібностей, а тими особли­востями, що з'явились внаслідок перенесеної хвороби: патологічна нестійкість уваги, низька працездатність, швидке забування та ін.

Хвороби, перенесені розумово відсталими дітьми, відбиваються і на розвитку емоційно-вольової сфери. Часто відхилення у поведінці дитини пояснюються саме тими залишковими явищами, які є на­слідком захворювання центральної нервової системи.

Якщо зазначені особливості розумово відсталих дітей не врахо­вувати, то їхнє навчання принесе незначні успіхи.

Усе це й зумовлює нерозривний зв'язок олігофренопсихології з олігофренопедагогікою.