6 КЛАС

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

МИСТЕЦТВО ВІДЧУВАТИ,

БАЧИТИ Й СЛУХАТИ


ЩО ТАКЕ НАСТРІЙ?

Мета: розширення уявлень про поняття «настрій», мімічні засоби прояву емоційних станів, елементи виразних рухів (жест, поза); розвиток спостережливості, уяви, асоціативно-творчого мислен­ня; виховання потреби у творчій самореалізації.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани: допитливість, радість, здивування, смуток, відра­зу, злість, самовдоволення, страх, спокій; ширма, у отвори якої вставлятимуться піктограми; плакат «Гноми настроїв».


Хід заняття

І. Знайомство з гномами настрою.

-  Усі ви добре знаєте казку «Білосніжка і сім гномів». Сьогодні герої цієї казки завітали до вас у гості. Подивіться, у кожного гнома свій вираз обличчя. Спробуймо за виразом обличчя визначити настрій кожного гнома.

Демонстрація піктограм із зображенням різноманітних емоційних станів. (Див. додаток 2.)


ІI. Мімічна гімнастика.

- Цей гном дуже допитливий. Уявіть, що ви відкриваєте подару­нок. Вам цікаво? Покажіть, що ви відчуваєте!

Міміка: пильний погляд, нижню губу закушено.

- А це – радісний гном. Посміхнемося, як він!

Міміка: голову відкинуто назад, брови підведені догори, на обличчі — посмішка.

- Цей гном завжди дивується. Давайте здивуємося, наче ми по­бачили диво.

Міміка: рот розкритий, брови та верхні повіки підведено догори.

- А це – сумний гном. Посумуємо разом з ним.

Міміка: голову похилено, брови підведені догори і зсунуті, очі примруже­ні, куточки губ опущені.

- У цього гнома завжди поганий настрій. Уявіть, що вам потріб­но підняти брудний папірець. Покажіть, як вам неприємно.

Міміка: голову відхилено назад, брови нахмурено, очі примружено, верх­ню губу підтягнено до носа, ніс зморщений.

- А це – злий гном. Розізлимося, як Баба Яга!

Міміка: Брови напружено й насуплено, ніс зморщений, губи відстовбурчені.

-  Цей гном хвастовитий, самовдоволений: вдоволений сам со­бою, полюбляє хвалитися. Давайте похвалимося, як він.

Міміка: голову високо піднято, брови насуплені, очі примружені, куточки губ опущені.

- Цей гном усього боїться. Уявіть, що ви загубилися в лісі. Що ви відчуваєте?

Міміка: голову відкинуто назад і втягнено в плечі, брови йдуть догори, очі розширено, рот розкрито, як для вигуку.

-  У всіх гномів різний настрій, а Білосніжка завжди спокійна. Спробуйте передати спокійний настрій.

Міміка: очі прикрито, брови не напружені, губи розслаблені.


ІІІ. Бесіда з теми «Що таке настрій?».

- Чи знаєте ви, що таке настрій? Від яких чинників він зале­жить? Чи може настрій змінюватися? Чому ви так вважаєте? (Може. Під впливом певних подій сумний настрій може змінюватися на раді­сний тощо.)

- Як музикант настроює свою скрипку, так і людина може на­строюватися і на радість, і на смуток. Люди відчувають різні емоції: радість, смуток тощо. Ми називаємо їх емоційним станом.

- Які ще емоційні стани вам знайомі?

Учні називають знайомі емоції — страх, смуток, злість.

- Подивіться на ці малюнки. Хто з цих людей відчуває радість? Чи може хтось із вас зобразити її?

-  Опишіть стан радості. Які очі у людини, коли вона радісна? {Веселі, світяться). Які у неї губи, зуби, рот? («Губи від вуха до ву­ха».)

- А коли людина сумує? Знайдіть зображення цієї емоції. Поди­віться на обличчя: брови, кінчики губ опущено. Чи жаль вам цю лю­дину? Як можна її розвеселити?

- А яке обличчя у цієї людини?

Демонстрація піктограми злості.

- Вам воно подобається? Воно красиве? Коли буває таке обличчя? Що треба зробити, щоб людина не сердилася, а стала веселою й доброю?

Учитель дає учням до рук дзеркало і пропонує спостерігати власну міміку смутку, радості.

√ Висновок: настрій – це стан людини, у якому вона перебуває в певний час. Настрій може залежати від подій, які відбуваються в житті людини, від її самопочуття, від погодних умов тощо.      


ІV. Пантоміка «Відгадай мій настрій».

Учні розподіляються на дві команди. Одна команда зображує різні емоційні стани, а учні другої команди намагаються відгадати їх.


 V. Міні-етюд «Сердитий дідусь».

Зайшов дідусь до кімнати, а окулярів на столі немає. Він розсердився і говорить онучці…

  1. Покажіть, як дідусь шукає окуляри, не знаходить їх і починає сердитися. 
  2. Придумайте діалог між дідусем і онучкою. 
  3. Спробуйте зобразити стан радості: як радіє дідусь, коли окуляри знаходяться (вони лежали під книжкою на телевізорі…).
  4. Як ви вважаєте, а дівчинка могла розсердитися? Поясніть, чому? 


VІ. Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНИЙ СТАН «РАІДІСТЬ»

Мета: розвиток уявлень про емоційний стан «радість»; формування здатності розуміти емоційний стан іншої людини, визначати в ньому головне, розвиток комунікативних умінь шляхом збагачення словника емоційною лексикою; виховання потреби в художньо-творчій самореалізації.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; фотографії-портрети людей; олівці або акварельні фарби. 

  

Хід заняття №1

I.  Розминка-драматизація.

- Нумо, потренуймо наші емоції! Для цього потрібно виконати такі завдання:

  • нахмуритись, як осіння хмарка, сердита людина, зла чарівниця;
  • посміхнутися, як добре сонечко, як Буратіно, як радісна ди­тина й так, немов би ти побачив диво;
  • позлитися, як дитина, від якої забрали іграшку, як людина, яку штовхнули в транспорті або на вулиці;


ІI.  Бесіда про емоційний стан «радість».

- Розгляньмо ці фотокартки. Що, на вашу думку, відчувають ці люди? Як ви здогадалися? Відберіть фотокартки веселих людей, які посміхаються.

- А тепер подивіться на ці піктограми і знайдіть піктограму «ра­дість», давайте порівняємо фотокартки з цією піктограмою.

Піктограма «Радість»

- За допомогою яких слів можна передати стан радості?

Веселий                                      Радісний

Бадьорий                                    Святковий

Урочистий                                Піднесений

Щасливий                                   Іскристий

Сяючий                                      Грайливий 

Райдужний

Учні записують слова до словничка.


- Коли людина радіє, вона може щиро посміхатися, танцювати, плескати в долоні тощо. Подивіться на фотографії людей. Як ви вва­жаєте, чому ці люди радіють? А що таке радість для вас?

- Спробуймо зобразити радість на своєму обличчі. Що для цього потрібно зробити? Давайте відкриємо наші зошити й намалюємо, як ми радіємо.


III.  Етюд «Зустріч із другом».


(Учитель пояснює ситуативну гру, обирає виконавців чи запрошує до учас­ті весь клас).

У хлопчика був товариш. Прийшло літо і друзям довелося розлучити­ся. Хлопчик залишився в місті, а його друг поїхав з батьками відпочивати. Сумно в місті одному. Пройшов місяць. Одного разу йшов хлопчик вулицею І раптом побачив, як на зупинці з автобусу виходить його товариш. Як же вони зраділи один одному!


Виразні рухи: плечі опущені, зажурений вираз обличчя (сум) – обійми, по­смішки, сміх (радість).


IV.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Розминка-драматизацІя.

Учням пропонується відтворити емоційні стани мімікою й жестами.

  • злякатися, як дитина, що загубилася в лісі або на незнайомій вулиці; як заєць, який побачив вовка; як кошеня, на якого гавкає соба­ка;
  • втомитися, як батько після роботи; як людина, яка підняла важкий вантаж; як мураха, коли тягне важку гілочку;
  • відпочивати, як мати після роботи; як дитина, яка багато працювала, але допомогла мамі; як кінь, який привіз великий вантаж.


II.   Підготовчі ігри з метою створення позитив­ного емоційного фону.

-  Давайте привітаємо один одного. Зараз я повернуся до того, хто сидить біля мене, назву його на ім'я і скажу, що я рада його бачи­ти. Він повернеться до свого сусіда і зробить те ж саме і так доти, поки кожний із вас не привітає свого сусіда.


III.  Вправа «Закінчи фразу».

-  Радіти можуть і діти, і дорослі. Давайте подумаємо, що таке радість для вас І радість для вчителя. Спробуємо закінчити речення:

1)  Я радію, коли...

2)  Моя вчителька радіє, коли...


IV.  Гра «Незвичайна фотографія».

- Перед вами – вирізані з журналів малюнки й фотокартки, на яких зображено частини обличчя: очі, брови, носи, усміхнені губи.

Ваше завдання: вибрати овал та приклеїти на нього обрані вами частини так, щоб, дивлячись на обличчя, ми могли сказати: «Усі ці об­личчя радісні».


V.  Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНИЙ СТАН «СМУТОК»

Мета: розвиток уявлень про емоційний стан «смуток», активізація ху­дожньо-естетичних знань про виражальні засоби живопису; сти­мулювання уваги до характерних мімічних і пантомімічних рухів, уточнення та збагачення словникового запасу, розвиток спосте­режливості, елементів творчої уяви; виховання емоційно-естетичного ставлення до дійсності та мистецтва.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; репродукція картини В. Васнєцова «Оленочка»; альбоми; олівці або акварельні фарби.


Хід заняття №1

I.  Розминка-драматизація.

  • давайте спробуємо позлитися, як два барани на мосту, як ди­тина, у якої не виходить малюнок;
  • покажіть, як лякається мишка, коли бачить кішку;
  • тепер спробуємо посміхнутися, як кіт, який гріється на сонці; як хитра лисиця.


II.  Бесіда про емоційний стан «смуток».

- Коли про людину говорять, що вона «повісила ніс», «повісила голову», «як у воду опущена», що це означає? Знайдіть інші слова для передачі цього стану. Можливо, ви чули їх у казках? Про яких казко­вих героїв ви можете сказати, що вони сумували? Чому вони сумува­ли? Якими словами можна передати стан суму?

Безрадісний                          Заплаканий

Журливий                             Похмурий

Сумний                                Пригнічений

Млявий                                Засмучений

Учні записують слова до словничків.

- Подивіться на ці піктограми і знайдіть піктограму «смуток». Спробуємо зобразити смуток на своєму обличчі. Що для цього потрі­бно зробити?


Піктограма «Смуток»



III.  Етюд «Острів плакс».

-  Перед вами не звичайний острів, а казковий. Його мешканці весь час сумують та плачуть. Подивіться на карту острова і самі все побачите.

Демонстрація карти із зображенням облич сумних мешканців.

- Та це ж чарівний острів Плакс! А ми - добрі чарівники. Мож­ливо, ми зможемо допомогти його мешканцям?

- У острова є своя таємниця. Давним-давно зла чарівниця Обра­за Плаксівна заворожила мешканців острова. Відтоді ніхто на острові не сміється – усі забули, як це робити. Але вона сказала, що лише найдобріші чарівники у світі зможуть розчарувати острів і залишила ось цей конверт (вчитель відкриває конверт і дістає розрізане заклинання). Поди­віться, мабуть, це і є те заклинання, що допомагає проти смутку. Але воно розсипалося на дрібні шматочки. Давайте зберемо його.

Учні збирають заклинання, читають його вголос. 

Коли тобі сумно:

1.  Спробуй посміхнутися.

2.  Згадай про найприємніше на світі.


IV.  Завдання «Малюємо портрет».

Учням пропонується зобразити на аркуші паперу обличчя мешканців Ост­рова Плакс.


V.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Розминка-драматизація.

  • Давайте спробуємо посміхнутися, як злий Карабас-Барабас, як пустотливий Буратіно;
  • Покажіть, як лякається їжак (звертається в клубок);
  • Спробуємо позлитися, як ведмідь, який хоче прогнати зі своєї ділянки незваного гостя.


II.  Гра «Чарівний стілець».

Правила гри 

Один учень сідає на стілець і зображає смуток. Інші учні придумують яко­мога більше ніжних та пестливих слів, адресованих товаришу.


ІІІ. Аналіз картини В. Васнєцова «Оленочка».

- Подивіться уважно на картину, згадайте, кого на ній зображе­но? Яку казку ви згадуєте? («Сестричка Оленочка і братик Іванко».) Скажіть, що сталося з Оленкою? Яке у неї обличчя? Чому вона так си­дить?

-  Що ви відчуваєте до цієї дівчинки? Що хочеться сказати дів­чинці, щоб вона не сумувала?


IV.  Ситуативне завдання «Лист для Оленочки».

- Давайте напишемо «листа» Оленці, щоб вона не тужила.

Учні читають вголос листа для Оленки.


V.  Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНИЙ СТАН «СТРАХ»

Мета: розширення уявлень про емоційний стан «страх», активізація знань про ознаки, якості, силу прояву емоційних станів; розвиток умінь визначати емоційний стан на матеріалі музики й передава­ти його в малюнку, розвиток емоційного словника; виховання здатності висловлювати особистісне ставлення до виражальних можливостей художніх творів, адекватно аргументуючи свої ду­мки та оцінки.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; фотографії-портрети людей із веселим та сумним виразами обличчя; альбоми; олівці або акварельні фарби.

Музичний репертуар:

1)  Р. Шуман. «Уночі».

2)  Е. Гріг. «Ранок».

3)  М. Мясковський. «Тривожна колискова».


Хід заняття №1

I.  Розминка-драматизація «Хода й настрій».

-  Кожен з вас – господар свого тіла, ви можете ним керувати. Давайте спробуємо зобразити настрій:

  • покапаємо, як дрібний і частий дощик;
  • а тепер з неба падають важкі великі краплини;
  • політаємо, як горобець;
  • а тепер - як чайка, як орел;
  • походимо, як стара бабуся;
  • пострибаємо, як веселий клоун.


II.   Етюд «Нічні звуки».

Звучить музика. Р. Шуман «Уночі», фрагмент.

-  Сьогодні ми вирушимо в подорож. Нас очікують дивовижні джунглі, повні див. Послухайте музику й подумайте, який настрій во­на передає?

Таємний                                      Безжалісний

Гнітючий                                    Стривожений

Зловісний                                     Страхітливий

-  Музика розповідає нам про страшну пригоду мавпочки, яка пішла гуляти джунглями та заблукала. Покажіть, як вона злякалася.

Міміка: голова закинута назад та втягнена в плечі, брови піднімаються вгору, очі розширено, рот розкрито, немов би для вигуку.

- Пальми та баобаби – великі дерева з дуже товстим стовбуром – гучно скрипіли та гнули гілки до землі, а мавпочці здавалося, що її хапають великі, страшні лапи. Довго борсалася мавпочка в джунглях, поки не знайшла місцинку, де можна сховатися і дрижати від страху. Спробуймо зобразити тремтячу мавпочку!

-  Що відчувала мавпочка? Чому вона злякалася? Послухайте продовження пригод мавпочки.

Звучить музика. Е. Гріг. «Ранок», фрагмент.

- Як змінився настрій у музиці? Яким він став?

Радісний 

Світлий 

Сонячний 

Променистий

-  Прийшов ранок. Мавпочка озирнулась навколо і побачила де­рева, що так налякали її вночі. Осяяні променями сонця, вони привіт­но шелестіли листям. Тут мавпочка зраділа, засміялася і зрозуміла, що боятися було нічого. Спробуймо зобразити радісну мавпочку!

Міміка: голова закинута назад, брови піднято, посмішка. Розподіляються ролі мавпочки, дерев. Обговорюються виразні рухи: наля­кана, обережна хода мавпочки, загрозливі пози гіллястих дерев.


III.  Завдання «Знайди настрій».

-  Виберіть картки з набору піктограм, що відображають зміну настроїв мавпочки.


IV.  Бесіда про емоційний стан «страх».

- Сьогодні ми поговоримо про емоційний стан, який називається «страх». Подивіться піктограму «страх».

Піктограма «Страх»


- Як ми дізнаємося, що людина відчуває страх? Як виглядає лю­дина, коли вона боїться? (Рот відкритий, людина кричить: «А! Бо­юсь! Боюсь!», очі у неї стають великими, зуби стукають, вона вся дрижить).

Так, у людини, яка чогось злякалася, очі стають великими, зу­би стукають, і вона дрижить від страху. Обличчя в неї бліде від пере­ляку, вона говорить пошепки або тремтячим голосом, виглядає безза­хисною, а в очах – жах і страх.

- Хтось із вас відчував страх? Вам було страшно? Чому? Що вас більше за все може налякати?

-  А як можна сказати про людину, яка нічого не боїться? Яка вона?

Смілива                                      Безстрашна

Хоробра                                      Мужня

Відважна                                    Рішуча


V.  Ситуативне завдання «Малюємо настрій». - Намалюйте мавпочку в джунглях. Передайте її настрій.


VI.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Розминка-драматизація «Хода й настрій».

- Спробуємо зобразити такі настрої:

  • пройдемося, як мала дитина, що навчається ходити;
  • обережно підкрадемося, як кішка до мишки;
  • помацаємо купину на болоті;
  • пройдемося в задумі, як неуважна людина.


II.  Мімічна гімнастика «Гримаси».

Учням пропонується розглянути два портрети: на одному зображено весе­лий вираз обличчя, на іншому – сумний.

- Який настрій у людей, зображених на картинці? Як ви визна­чили? Давайте подивимось, як зображено брови, очі, губи. А тепер пі­дійдемо до дзеркала і спробуємо зобразити спочатку сумний, а потім веселий вираз обличчя й порівняємо їх з портретами.


III.  Завдання. Поясніть зміст прислівїв: 

  • У страху очі великі.
  • Вовків боятися – до лісу не ходити. 
  • Лякана ворона й куща боїться.

IV. Вправа-пантоміма «Страх». Звучить музика. М. МясковськиЙ. «Тривожна колискова».

Дівчинка боїться залишитись сама. Вона непорушно сидить на стільці і з острахом дивиться на двері... Раптом в іншій кімнаті хтось ховається, що тоді?


V. Ситуативне завдання «Позбавимося страху».

- Спробуймо намалювати свій страх. На що він схожий?

- А тепер порвемо цей малюнок на дрібні шматочки. Разом з ар­кушем ми порвали свій страх. Його більше немає...


VI.  Інсценізація «Страшний гусак».

Галинка приїхала до бабусі у село. Одного разу вона гуляла неподалік від річки, рвала квіти, співала пісеньки і почула, що позаду хтось зашипів: «Ш-ш-ш!». Галинка озирнулася і побачила великого гусака. Вона злякалася і побігла додому. Прибігла до бабусі і розповідає: «Я злякалася гусака! Він голосно шипів і хотів мене вщипнути». Бабуся заспокоїла Галинку.

- Давайте подумаємо, скільки людей нам потрібно, щоб розігра­ти цю сценку. Нам потрібна дівчинка Галинка. Хто може її зобразити? Який настрій був у дівчинки?

- У цій сценці є гусак. Хто хоче зобразити гусака? Він з'являється позаду Галинки і починає шипіти. Шия у нього витягнута, крила складені за спиною. Чи він широко ними розмахує? Хто насмі­литься зобразити гусака?

- А ще нам потрібна бабуся, яка заспокоїла Галю. Як вона могла це зробити? Тепер покажемо всю сценку разом.

Програвши кожну роль окремо, учні поєднують їх в одну дію.


VII.  Підведення підсумків.



ЕМОЦІЙНІ СТАНИ

«СОРОМ'ЯЗЛИВІСТЬ», «НІЯКОВІСТЬ», «СОРОМ»

Мета: розширення уявлень про емоційні стани «сором'язливість», «ніяковість» й «сором»; розвиток в учнів пантомімічних здібнос­тей, формування навичок розуміння емоційного стану іншого, розвиток образного сприймання живопису; виховання художньо-естетичних Інтересів.

Обладнання: репродукція картини Ф. РешетнІкова «Знову двійка»; піктограми, що схематично зображають емоційні стани ніяковос­ті, сорому; портрети-фотографії.


Хід заняття №1

І. Гра-перевтілення «Уяви себе хмаркою, що пливе небом».

- Мені так подобається спостерігати за хмарками! Які вони кра­сиві! Коли я за ними спостерігаю, мені здається, що потрапляю до каз­кової країни. Жаль, що поговорити з хмарками не можна – вони розка­зали б про свої мандри.

- Уявімо себе хмаркою! Вона змінює свій колір в залежності від освітлення. Коли світить сонце, вона стає золотавою, коли забарвлює світанок - рожевою, а захід сонця надає їй навіть червоного кольору.

- Де ти літала, хмаринка? Що бачила цікавого? З ким ти позна­йомилася?

-  На що тобі подобається дивитися згори? Що засмучує тебе внизу?

- Якої форми ти буваєш? Чи можна дізнатися про погоду за тво­їми формою та кольором?

- Чи подобається тобі відпочивати на найвищій горі?

- Чи легко тобі дихається над містом? Селом? Лісом? Морем?

- Тобі не заважають літаки, птахи? Як ти до них ставишся?

- Дякуємо, хмаринко. Можливо, колись прилетимо до тебе у го­сті на літаку, вертольоті, дельтаплані або чарівному килимі-літаку.


II. Бесіда про емоційний стан «сором'язли­вість».

-  Скажіть, коли людина ніяковіє? Як ми зрозуміємо, що людина соромиться?

- Подивіться на картину, де зображено дівчинку. Що вона відчуває?

- Дівчинка почервоніла від збентеження, опустила вії. Вона при­йшла до нової школи до незнайомих дітей, їй стало незатишно, три­вожно, навіть трохи страшно. Що потрібно зробити, щоб дівчинка не бентежилась?

- Дівчинці сказали, що її тут всі люблять, що вона може нічого не боятися, запросили до гри. Дівчинка з усіма познайомилась і потоваришувала, більше не соромилася і стала веселою.

- А вам було коли-небудь ніяково? Згадайте ці ситуації.


ІІІ. Міні-етюд «Дівчинка (хлопчик) зніяковіли».

Дівчинка з батьками прийшла в гості, і її залишили одну з незнайомими дітьми. Дівчинка сидить на кінчику стільця, коліна стиснуті, лікті прижаті до тіла, долоні зжаті, лежать на колінах, голова опущена, очі дивляться в підлогу.


IV. Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Мімічна гімнастика.

- Давайте згадаємо, про які почуття ми розмовляли на минулих заняттях. Знайдіть картки, які відображають емоційні стани радості, смутку, страху і сором'язливості. Спробуємо показати ці емоції на наших обличчях.


II.  Аналіз картини Ф. Решетнікова «Знову двійка».

-  Подивіться уважно на картину. Кого на ній зображено? Опи­шіть позу, обличчя, одяг хлопчика. Як ви вважаєте, скільки йому ро­ків? Який у нього настрій? Чому? Які почуття виникають у вас, коли ви дивитесь на цю картину? Яку назву можна дати цій картині?


ІII.  Бесіда про емоційні стани «ніяковість», «сором».

- Подивіться на ці піктограми і знайдіть піктограму «сором».

Піктограма «Сором»


- Скажіть, чим відрізняються ніяковість і сором? Людині сором­но, коли вона вчинила негарно (є такий вираз «у Сірка очей позича­ти»), за що її можуть навіть наказати. І ніяковіє людина, колі їй неза­тишно в новій кампанії, у гостях.


IV.  Міні-етюд «Провинився».

Хлопчик з’їв солодощі, приготовані для гостей.

Міміка: голову втягнено в плечі, плечі трохи підняті, руки висять вздовж тіла, брови піднімаються та зсуваються, куточки губ опущено.


V. Читання оповідання Л. Толстого «Кісточка». 

Купила мати слив і хотіла дати їх дітям по обіді. Сливи лежали на тарілці. Іванко ніколи не їв слив і все нюхав їх. І дуже вони йому подобались. Дуже хотілося їх з'їсти. Він все ходив повз сливи. Коли нікого не було в кім­наті, він не втримався, схопив одну сливу і з "їв. Перед обідом мати пораху­вала сливи і бачить – однієї немає. Вона сказала батькові.

За обідом батько і каже: «А що, діти, чи не з "їв хто із вас одну сли­ву?» Усі сказали: «Ні». Іванко почервонів як рак і сказав теж: «Ні, я не їв».

Тоді батько сказав: «Те, що з’їв хтось із вас, це негарно; але не в то­му біда. Біда в тому, що в сливах є кісточки, і якщо хтось не вміє їх їсти, то через день помре. Я цього боюся».

Іванко зблід і сказав: «Ні, я кісточку кинув у віконце». Усі засміялися, а Іванко заплакав.

Як ви думаєте, чому Іванко заплакав? Що він відчув? Так, це почуття сорому.

- Як ви вважаєте, що при цьому відбувалося з його обличчям? (Очі прикрито, на обличчі рум'янець.) А з його тілом? (Голову опуще­но, плечі зжаті.)

А зараз спробуймо зобразити цей стан.


V. Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНИЙ СТАН «ЗДИВУВАННЯ»

Мета: розширення уявлень про емоційний стан «здивування», закріп­лення мімічних та пантомімічних навичок; розвиток умінь пере­давати свій та чужий стан через його називання та опис, удоско­налення наочно-образного мислення на основі аналізу, синтезу, порівняння, виділення та узагальнення істотних ознак певного емоційного стану, порівняння з власними почуттями, розвиток емоційно-образної пам'яті, елементів творчої уяви; виховання потреби в художньо-творчій самореалізації.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; альбоми; олівці або акварельні фарби.


Хід заняття №1

І. Гра-перевтілення «Уяви себе каменем біля дороги».

-  Ми багато разів проходимо біля різних предметів, зовсім не помічаючи їх. Нещодавно я переходила дорогу і спіткнулася через ка­мінь, котрий біля неї лежав. Я хотіла посваритися на нього, але потім подумала, що він ні в чому не винний. Придивившись уважніше, я по­бачила, що камінь дуже цікавої форми, гладкий, рожевуватого кольо­ру. Звідки він? Як опинився на дорозі? Уявімо себе цим каменем і роз­повімо про нього.

- Що ти відчуваєш, лежачи біля дороги, коли машини обдають тебе брудом та газом?

- А який настрій у тебе в спеку, коли пил з усього заповнює тебе?

- Що ти відчуваєш, коли дощик вмиває тебе?

- Двірники тебе не ображають? Про що ти хотів би їх попросити?

- Чи часто об тебе спотикаються люди? Що ти хотів би їм пора­дити?

- Про що ти мрієш?

- Чи хотів би ти потрапити до гарного майстра-скульптора? Що з тебе можна зробити?

II. Бесіда про емоційний стан «здивування».

- Згадаймо, про які почуття ми вже з вами говорили. Так, ми зна­ємо такі почуття, як радість, страх, смуток тощо.

-  Сьогодні ми познайомимося із здивуванням. Що допомагає нам, дивлячись на людину, сказати радіє вона чи боїться? Ми диви­мось на вираз її обличчя і намагаємося визначити, що відбувається з людиною в цей час.

-  Зобразімо почуття радості. Що відбувається в цей момент з нашими обличчями? Які в цей час у нас очі? Що відбувається з наши­ми губами?

-  Тепер зобразімо почуття страху. Ми можемо допомагати собі жестами. Які у нас будуть рухи? Можливо, відштовхувальні або на­впаки, манливі? Що в цей час відбувається з нашими обличчями? З очима? Ротом?

-  Зобразіть на своєму обличчі почуття здивування. Що відбува­ється з вашим обличчям, коли ви дивуєтеся?

Міміка: рот відкритий та витягнутий, очі широко відкриті, брови повзуть догори.

- Як ви вважаєте, це почуття тривале, чи воно виникає І зникає швидко? Правильно, воно раптово виникає і швидко зникає. Здиву­вання можна порівняти із швидким доторком. Давайте передамо до­торк по колу.

- Подивіться на ці піктограми і знайдіть піктограму «здивування».

Піктограма «Здивування»



III.  Вправа «Малюємо здивування».

- Перед вами лежать аркуші, на яких намальовано кола. Вам по­трібно оживити ці кола: намалювати очі, брови, губи, але так, щоб кожна людинка дивувалася. Тепер залишилося намалювати нашій лю­динці волосся, ніс, вуха, рум'янець. Чудово! Дивіться, яка здивована людинка у нас вийшла. Як ви думаєте, чому вона дивується?


IV.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Мімічна гімнастика «Покажи свій настрій».

- Давайте передамо за допомогою міміки такі настрої:

  • нам сумно;
  • як неприємно;
  • сердимося;
  • нам страшно;
  • ми спокійні;
  • нам весело;
  • ми здивовані;
  • ми посміхаємося один одному.

- Який у вас настрій сьогодні? Чому?


II.  Вправа «Закінчи фразу».

-    Я дивуюся, коли...


III.  Етюд «Жива шляпа».

Хлопчик Дмитрик гуляв у дворі. Раптом він почув, як мама кличе його, стоячи біля відкритого вікна:

-    Дмитрику, час додому, обід вже на столі.

Дмитрик попрощався з приятелями і пішов додому. На дорозі він по­бачив шляпу і вирішив підняти її, але шляпа немовби вгадала, гцо хоче зроби­ти хлопчик, і відплигнула вбік. Дмитрик здивувався.

- Як ви вважаєте, хто міг бути під шляпою?


IV.  Завдання «Емоції героїв».

Учитель чигає оповідання або казку. У процесі читання учні вибирають на парті декілька карток, які відображають емоційний стан героїв у різних ситуаціях. По закінченні читання учні пояснюють, у якій ситуації й чому герой був радісний, сумний, здивований, перестрашений, зніяковілий, присоромлений тощо.


V. Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНИЙ СТАН «ЗЛІСТЬ»

Мета: розширення уявлень про емоційний стан «злість»; розвиток спостережливості, елементів творчої уяви, умінь визначати емо­ційний зміст музики, активізація словника шляхом правильного визначення емоційних станів, збагачення естетичних почуттів.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; альбоми; олівці або акварельні фарби.

Музичний репертуар:

1)    П. Чайковський. «Підсніжник» з циклу «Пори року»;

2)    С. Прокоф'єв. «Фея осені» з балету «Попелюшка»;

3)    С. Прокоф'єв, «Фея зими» з балету «Попелюшка»;

4)    С. Прокоф'єв. Тема Дідуся із симфонічної казки «Петя и вовк».


Хід заняття №1

1. Гра-перевтілення «З насіння — на квітку».

Звучить музика 1. П. Чайковський. «Підсніжник» з циклу «Пори року».

- Сьогодні ми з вами поговоримо про чаклунство, яке можна зу­стріти не тільки в казці, але й у світі природи. Спробуймо перетвори­тися на маленьке зернятко.

Учні стискаються в грудочку на підлозі, прибирають голову й закривають її руками.

  • «Садівник» (вчитель) дуже бережно ставиться до насінин, по­ливає їх — гладить учнів по голові.
  • З теплим весняним сонечком насінинка починає повільно зростати, росте стебельце — учні за зразком учителя піднімають голову та ви­прямляються.
  • З'являються гілочки з пуп'янками — учні розводять руки в боки, пальці зжато в кулачки.
  • Надходить радісний момент: пуп'янки розпускаються - учні розкривають кулачки, і росток перетворюється на чудову квітку; влітку квітка гарнішає, посміхається квіткам-сусідкам - за зразком учителя діти посміхаються один одному.

Учитель кланяється їм, доторкається до них своїми пелюстками і пропонує учням кінчиками пальців доторкнутися до своїх товаришів.

Звучить музика 2. С. Прокоф'єв «Фея осені» з балету «Попелюшка», фрагмент.

  • Та ось подув вітер, приходить осінь. Квітка качається в різні боки, змагається з негодою - учні за зразком вчителя виконують нахили вправо-вліво, ноги на ширині плечей, руки розведені в різні боки, кисті рук вільно опущені.
  • Вітер Зриває пелюстки і листя — учні згинають руки в ліктях, по­тім вільно опускають їх уздовж тулуба, опускають голову.
  • Квітка згинається, клониться до землі - нахил вниз, руки вільно опущені.

Звучить музика 3. С.Прокоф'єв. «Фея зими» з балету «Попелю­шка», фрагмент.

  • Пішов зимовий сніжок. Квітка знову перетворилася на мале­ньку насінинку – учні знову присідають, закривають голову руками.
  • Сніг укутав насінинку, їй тепло і спокійно. Скоро прийде ве­сна, і вона оживе!

- Які зміни відбувалися з квіткою в різні пори року?

- Як змінювався настрій квітки?


II. Бесіда про емоційний стан «злість».

-  Подивіться на обличчя, зображене на картці. Що відчуває людина?

Піктограма «Злість»


-  Подивіться на вираз її обличчя... Що відбувається з її ротом? Бровами? Який у неї вираз очей? Що ж це за почуття? Так, це злість. Спробуймо показати, що ми злі.

Міміка: насуплені брови, прищулені очі, зморщений ніс, різкі, поривчасті рухи.

- Як ви себе поводите, коли злоститеся? У яких ситуаціях ви се­рдитесь? Хто допомагає вам заспокоїтись?


III. Вправа «Малюємо злість і радість».

-  Відкрийте зошити і намалюйте те, як ви злоститеся. А тепер намалюйте, як радієте. Порівняймо наші малюнки.


IV. Підведення підсумків.


Хід заняття №2

І. Мімічна гімнастика «Гримаси».

- Давайте передамо настрій за допомогою міміки:

  • ми зацікавлені;
  • як весело;
  • яке диво;
  • дуже сумно; 
  • як неприємно;
  • сердимося;
  • хвалимося;
  • нам страшно;
  • ми ласкаво посміхаємося один одному.

- Який у вас настрій сьогодні? Чому?


II. Завдання «Знайди правильне слово».

- Із запропонованих слів оберіть ті, що передають стан злості:

Жахливий                         Дивовижний

Сердитий                         Зляканий

Грізний                                 Полохливий

Сумний                                 Ворожий

Лютий                                Смішкуватий

Агресивний                         Мрійливий



III. Етюд «Сердитий дідусь».

Звучить музика 4. С.Прокоф'єв. Тема Дідуся із симфонічної каз­ки «Петя і вовк».

До дідуся в село приїхав Петрик і відразу ж пішов гуляти. Дідусь розсердився, оскільки Петрик пішов за хвіртку без попередження. Куди він пі­шов? Раптом з ним щось станеться?

Чому дідусь розсердився?

- Як виявлялася його злість? (Він супив брови, грозив пальцем).

Коли вас сварять дорослі, що ви робите у відповідь?

- Який настрій передає музика? (У музиці ми чуємо сердиті, грізні інтонації, немовби хтось сердиться, буркоче). 

Розіграймо цю історію.


IV. Підведення підсумків.


емоційні стани «огида», «зневага», «пихатість»

Мета: відпрацювання вмінь розрізняти емоційні стани огиди, зневаги, пихатості, називати й описувати їх у різних ситуаціях, зображати ці стани, аналізувати зміст художніх творів, збагачення емоційно-почуттєвої сфери, стимулювання художньо-образного мислення; виховання морально-естетичних ідеалів.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; грамзапис казки Г.Х.Андерсена «Гидке каченя».

Музичний репертуар: К.Сен-Санс. Сюїта «Карнавал тварин». Лебідь.


Хід заняття №1

І. Гра-бесіда «Ти - маленьке деревце».

- Восени на шкільному подвір'ї ми з вами посадили молоде де­ревце замість хворого й старого. Ми прив'язали його до кілочка, щоб не повалив вітер, і кожного дня поливали, щоб воно не засохло. Давай­те уявимо, що кожен з нас - молоденьке слабеньке деревце з ніжними зеленими листочками, тоненьким стовбурцем і ще тоншими гілочками. Кожен може образити його.

-  Подув сильний вітер і зламав маленьку тендітну гілочку. Бо­лить пальчик-гілочка? Розкажи про це вітру-пустуну.

-  Виглянуло тепле осіннє сонечко, пригріло тебе. Який у тебе настрій? Що ти хочеш сказати сонечку?

- Пішов холодний дощ із градом, попсував молоді листочки. Як ти себе почуваєш? Як можна тобі допомогти?

-  Знову виглянуло сонечко. Прилетів красивий метелик і сів на гілочку. Він довго летів, втомився і захотів відпочити. Ти радий мете­лику? Про що б ти з ним поговорив?

- Розкажи, який метелик? Тобі подобається все красиве? Чому?

- Повз деревце проходив хлопчик і зірвав гілочку. Як ти до цьо­го поставишся? Чи правильно він вчинив? Розкажи йому, що ти відчу­ваєш, коли він ламає гілочку.

- А ось ще біда! На гілочках оселилася зажерлива гусінь і з'їдає твої молоді листочки. Як можна тобі допомогти?

- Яку користь ти приносиш?

-  Дякуємо тобі за клопіт про нас. Ми теж будемо піклуватися про тебе, ти виростеш сильним, станеш сильним і могутнім деревом.

- А тепер уяви, що ти стало дорослим деревом. Твої ноги – це корені, які проникають глибоко у землю, дістаючи ґрунтову воду. Твоє тіло – це стовбур, сильний і гнучкий під подихом вітру. Твої ру­ки – це гілля, що тягнеться до сонця. Відчуй себе красивим деревом. Дунув легкий вітерець, ти відчуваєш його на собі? Ти – сильне і кра­сиве дерево, ти твердо стоїш на землі.

II. Бесіда про емоційний стан «огидливість». - Подивіться на обличчя, зображене на картці.


Піктограма «Огида»


- Зверніть увагу на вираз обличчя людини. Що відбулося з її ро­том? Бровами? Який у неї вираз очей? Що відчуває людина? Так, це огида.

Учні наслідують і демонструють емоційний стан огиди. 

Виразні рухи: голова трохи відкинута назад, верхня губа підтягається до носа, він зморщений, брови насуплені.


III.  Міні-етюд «Солоний чай».

Бабуся загубила окуляри і тому не помітила, що насипала в цукорницю за­мість цукру сіль. Онук захотів випити чаю. Він налив його в чашку і, не дивля­чись, положив у нього дві ложки «цукру», помішав і зробив перший ковток. До чого ж бридко стало в нього в роті!

Учитель читає оповідання, намагається мімікою продемонструвати стан

відрази.

- Уявіть, що ви зробили глоток солоного чаю. Будемо передава­ти чашку по колу, зображаючи, що ми робимо ковток, а чай виявляєть­ся солоний...

- А вам знайомий цей емоційний стан?

- Згадайте, коли ви також відчували огидливість.


IV.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Мімічна гімнастика «Покажи емоцію». 

  • Дивимось пригодницький фільм – нам дуже цікаво! 
  • Посміхаємося, як сонечко, ми дуже задоволені.
  • Яке чудо – здивувалися!
  • Посумуємо, як осінній дощик. Як сумно.
  • Побачили огидний брудний папірець - як неприємно!
  • Розізлилися, як зимова віхола. Ми дуже люті!
  • А тепер нахваляємося – важно, самовдоволено. 
  • Заєць побачив вовка-як страшно!
  • А тепер ми спокійні: очі прикриті, губи розслаблені. Ми від­почиваємо.


II. Бесіда про емоційні стани «зневага» і «пихатість». 

Напередодні проведення уроку учням було запропоновано прослухати грамзапис казки Г.Х.Андерсена «Гидке каченя» або подивитися мультиплікацій­ний фільм.

- Ви згадали цю казку? Про що в ній йдеться? Хто із казки за­пам'ятався чи сподобався вам?

- Яким показано каченя в казці? Що воно відчуло в пташнику?

- Що відчуваєте до гидкого каченяти ви? Чому? З якою Інтона­цією передає виконавець ці почуття?

- Як до каченяти ставилися дорослі качки, кури і навіть його качка-мати? Чому?

-  Усі гнали бідне каченя, навіть брати й сестри говорили йому: «Хоч би кішка тебе утягла, нестерпна потворо!». А мати додавала: «Очі б мої на тебе не дивилися!». Качки щипали його, кури клювали, а дівчина, яка давала птахам корм, штовхала ногою. Чому вони так ро­били й говорили? Що вони відчували до каченяти?

-  Так, птахи вважали його бридким, гидким, говорили, що воно – нестерпна потвора, оскільки каченя було несхожим на всіх інших. Як назвати те, що демонстрували каченяті птахи з пташника? (Пиха­тість і зневага.)

Важко було жити каченяті у пташнику чи йому було байдуже, як до нього ставилися? Чому? Якби ви раптом опинилися у пташнику, як би ви допомогли каченяті?

-  Який настрій у цієї казки? Чим вона завершилася? Яка у неї кінцівка? Що відчуло «гидке каченя», коли чудові птахи прийняли його у свою зграю? (Радість, захват, тріумф.) Чому? 


ІІ. Аналіз настрою музичного твору. 

Звучить музика. К.Сен-Саис. Карнавал тварин. Лебідь, фрагмент.

-  Який настрій передає нам ця музика? Як змінилася Інтонація виконавця казки? Якою вона стала?

Радісна

Піднесена

Тріумфальна


III.  Завдання «Порівняємо слова».

- Порівняйте слово «пихатість» с такими словами й виразами, як «холодний тон», «доброзичливість», «ласкавий тон».


IV.  Завдання «Згадай казку».

- Згадайте казки, у яких є доброзичливі й пихаті персонажі.


V.  Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНИЙ СТАН «СПОКІЙ»

Мета: розширення уявлень про емоційний стан «спокій»; відпрацю­вання умінь визначати емоційний стан за зображеними рухами, розвиток мислення на основі аналізу й порівняння фрагментів музичних творів, удосконалення наочно-образної й емоційної пам'яті; виховання емоційно-естетичного ставлення до дійсності та мистецтва.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; альбоми; олівці або акварельні фарби, кольоро­вий папір.

Музичний репертуар:

1)  П. Чайковський. «Ранкова молитва» з «Дитячого альбому»;

2)  С. Майкапар. «Тривожна хвилина».


Хід заняття №1

І. Створення емоційного настрою. 

- Наразі ми будемо вітатися один з одним, передаючи по колу свічку. Спочатку давайте подивимося на неї. Бачите, як колишеться полум'я свічки, яке воно красиве. Коли ви будете передавати свічку один одному, відчуйте її тепло. Візьміть собі трохи тепла, оберніться до свого сусіда і, дивлячись на нього, посміхніться І скажіть, напри­клад: «Мишко, я радий тебе бачити!».


II.  Міні-пантоміми.

  • «Клоун здивувався» (здивування); 
  • «Розлючений ведмідь» (гнів, злість); 
  • «Старий жук» (печаль, сум).


III.  Бесіда про емоційний стан «спокій». 

Учням пропонуються картки із зображенням спокійного настрою.

-  Уважно розгляньте картки. Тут намальований спокійний на­стрій. Подивіться – брови не напружені, очі прикрито, губи розслаб­лені.

- Що означає слово «спокій»? Спокій – стан відпочинку, спокій­ний стан, відсутність клопотів, тривог, занепокоєння.

- Що ми зразу уявляємо, згадуємо? Рух чи зупинку?

- Коли ми буваємо спокійні?


IV.  Гра «Чарівні острови».

Правила гри Учні поділяються на групи за власним вибором чи пропозиціями педагога і зображають мешканців островів:

на першому острові люди були завжди веселі;

-    на другому – плакси;

-    на третьому – завжди дрижали від страху;

-    на четвертому – спокійні тощо.

Вчитель називає острів – «Сумний острів», «Острів Сліз», «Веселий острів» тощо, а учні демонструють мімікою, жестами емоційні стани, що відповіда­ють назві острова.


V.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

І. Мімічна гімнастика. Учитель роздає учням картки з назвами емоційних станів. Кожен має сказа­ти: «Привіт!» - з тим почуттям, яке позначене у картці.


II.  Завдання «Відгадай настрій».

Варіант 1. Учням роздаються умовні фігурки, що зображають різноманітні пози, відповідні емоційним станам. Потрібно визначити і назвати ці стани (здиву­вання, сум, радість, злість тощо).

Варіант 2. Вчитель міняє місцями всі картки настроїв з набору піктограм (наприклад, під заголовком «Радість» - піктограма злості тощо). Учні мають пра­вильно співвіднести назву й піктограму.


III.  Завдання «Вибери музику».

Учням пропонується прослухати два музичних фрагменти й з'ясувати, який з них пасує до спокійного, безтурботного, незворушного настрою, пояснити вибір. Звучать контрастні музичні фрагменти:

1.  П. Чайковський. «Ранкова молитва» з «Дитячого альбо­му», фрагмент.

2.  С. Майкапар «Тривожна хвилина», фрагмент.


IV. Колективна практична робота. Малювання-аплікація панно «Чарівний світ емоцій та почуттів».


V.   Підведення підсумків.


ЕМОЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ КОЛЬОРУ

Мета: збагачення уявлень про емоційні можливості кольору; розвиток умінь визначати емоційні стани на матеріалі казки та передавати їх різними кольорами в малюнку, активізація емоційного словни­ка; виховання емоційно-естетичного ставлення до дійсності та мистецтва.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; казка «Царівна-жаба»; альбоми; олівці або аква­рельні фарби.


Хід заняття №1

І. Розминка-пантоміма «Дзеркало».

На дошці записані слова:

Радість                         Щастя

Увага                            Горе

Гнів                              Журба

Учні виконують роль «дзеркала», яке повинно віддзеркалити той чи інший емоційний стан. Розминка виконується мовчки. Емоційний стан демонструється за допомогою міміки й пантоміми.


II.  Вправа «Змінюємо колір».

- Ви знаєте, що оточуючий нас світ змінюється: улітку трава бу­ває зеленою, потім вона жовтіє чи червоніє, стає коричневою, а потім все вкривається білим снігом. Проходить час, і світ знову стає зеле­ним. Усі ці явища природи проходять повз нас.

-  А що людина може змінити в навколишньому світі? Що ми можемо змінити? Чи можемо ми змінити колір?

- Якщо ми візьмемо одну фарбу – жовту – і додамо до неї іншу, червону, то який колір отримаємо? (Жовтогарячий.)

- А як отримати зелений колір? (Змішати жовту і синю фарби.)

Коричневий? (Жовту, синю й червону; зелену й червону.)

Фіолетовий? (Червону й синю.)

Бузковий? (Червону, синю й білу; фіолетову гі білу.)

Рожевий? (Червону й білу.)

Блакитний? (Синю й білу.)

- Спробуймо-но винайти «нові» кольори.


III.  Завдання «Підбери колір».

Учитель пропонує учням «одягти фігурки». Учні повинні дібрати колір, що на їхню думку, найбільше пасує до піктограми емоційного стану й пояснити, чому саме обрано той чи інший колір. Наприклад:

Радість                 –                 жовтий колір.

Спокій                 –                 зелений.

Здивування                 –                 жовтогарячий

Сум                         –                 блакитний.

Злість                         –                 червоний.

Страх                         –                 чорний.



IV.  Завдання «Цікаві історії».

Учитель пропонує учням колективно оформити два класних альбоми –«Веселий альбом» і «Сумний альбом». До одного альбому записувати веселі істо­рії, а до іншого – сумні.


V.  Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Розминка-пантоміма «Дзеркало».

Учні за допомогою міміки й пантоміми відображають емоційні стани:

Сум                                   Провина

Задоволення                      Заздрість

Сором                                Інтерес


II.  Бесіда «Від чого залежить настрій».

- Ви добре знаєте казку «Царівна-жаба». Давайте згадаємо її.

- Ми бачимо, що у всіх героїв казки в різних ситуаціях різні по­чуття. Як змінювався у казці настрій Івана-царенка? Скажіть, що він відчув, коли знайшов свою стрілу поряд Із жабою? (Страх, здивуван­ня, сум.)

-  А коли жаба перетворилася на дівчину-красуню, яким став Іван? (Радісним. Він зрадів, почав танцювати, веселитися).

-  А коли злі невістки спалили жаб'ячу шкіру, то...(засумував, розсердився.)

- А потім, коли знайшов наречену, знову... (зрадів.)

- Хто в казці ще радів чомусь? (Сама Царівна-жаба.)

А Баба Яга раділа? (Ні, вона завжди зла.) Так, Баба Яга - жор­стока, підступна, бездушна.

-  Що в цій казці найдивовижніше? Дивовижним є те, що жаба перетворилася на царівну. Ніхто цього не очікував, усі думали, що доведеться Івану-царенку одружитися із жабою, а вона раптом перетво­рилася на красну дівчину. Чи ж це не дивовижно?

-  Ось скільки різних емоцій довелося відчути нашим героям в одній казці! На прикладі цієї казки ви побачили, як може змінюватися настрій? Від чого залежить зміна настрою в людини? Наведіть власні приклади.


III.  Завдання «Малюємо казку».

-  Намалюйте головних героїв казки на свій розсуд, добираючи кольори для характеристики персонажів. Поясніть вибір кольорів.

Іван-царенко                 –         сумний 

Царівна-жаба         –         привітна 

Баба Яга                 –         підступна


IV.   Підведення  підсумків.


ПОЧУТТЯ , ЯКІ ПЕРЕДАЄ МУЗИКА

Мета: розширення уявлень про розмаїття світу звуків і його роль у житті людини; закріплення навичок уважного, вдумливого слу­хання музики та навколишніх звуків, розвиток елементів творчої уяви; виховання емоційно-естетичного ставлення до музики.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; альбоми; олівці або акварельні фарби.

Музичний репертуар:

1)    П. Чайковський. «Підсніжник» із циклу «Пори року».

2)    Запис співу птахів.

3)    А. Вівальді. «Пори року». Весна. І ч.

4)    Г. Свиридов. «Дощик».

5)    П. Чайковський. Полька з «Дитячого альбому».

6)    Д. Кабалевський. «Сумний дощик».

7)    Е. Гріг. «Ранок».


Хід заняття №1

І. Гра-перевтілення «Підсніжник» Звучить музика 1. П. Чайковський. «Підсніжник» із циклу «По­ри року».

-  Прийшла весна. Скоро розцвітуть перші квіти. Хочете, ми перетворимося на маленькі пуп'янки першої весняної квітки – підсніжника?

-  Заплющте очі і уявіть, що на лісовій галявинці розтанув сні­жок і з'явилася перша квіточка, а на ній — чудовий пуп'янок. Цей пуп'яночок – кожен із вас. Він ще закритий.

-  Пригріває ласкаве сонечко і пуп'яночок поступово розкрива­ється. Він розкрився і став чудовим підсніжником. Він гріється під ве­сняним сонечком, легкий вітерець розхитує його. Підсніжник весь час стежить за сонцем: куди воно йде, туди квіточка й обертається.

- Пролунали чиїсь кроки. Це йде людина. Вона побачила квітку й хоче зірвати. Квіточка злякалася, зігнулася, зложила пелюстки і вже уявила собі, як вона зів'яне і засохне. Але людина пожаліла квітку, адже вона така красива, і пішла далі.

-І ось підсніжник знову розпрямився, розправив пелюстки і ра­діє життю, гріючись під ласкавим сонцем.

Виразні рухи: присісти, голову й руки опустити; піднімається голова, розпрямляється тулуб, руки піднімаються через боки – квітка розцвіла; голова трохи відкидається назад, повільно повертається слідом за сонцем; очі напівприплюще­ні, посмішка.

- Ось яка історія сталася із маленьким підсніжником. Учні аналізують використані виразні рухи.

- З яким настроєм ви зображали квітку? Якими рухами переда­вали радість, переляк? Якими були ваші брови: напруженими чи роз­слабленими? Очі були приплющені чи відкриті? і т. ін.


II. Бесіда «Почуття, які виражає музика».

Створений із чого він? І чиї ж то руки поєднали гомін, шепотіння вітру у весняних вітах, сонячну палітру на барвистих квітах? Вас бере за руку дивовижна казка: в світ чарівних звуків просимо, будь ласка!

- Світ чарівних звуків! Про що йдеться мова? Так, про музику.

- Де ви зустрічалися з музикою? (Слухали музику по радіо, теле­візору, чули на весіллі, у театрі, у кіно, слухали музику з магнітофона, у ляльковому театрі, у цирку, співаємо на уроках музики, у хорі то­що.) Отже, ми переконалися, що музика звучить навколо нас: у кіно і в театрі, по радіо і телевізору, на концертах І з магнітофона, у мультфі­льмах і казках, у школі і вдома. І неможливо уявити наше життя без музики. Чи є в вас улюблена мелодія, музична казка, пісня чи танець?

Учні називають свої улюблені музичні твори, пояснюють чому вони їм по­добаються.

-  Уявіть собі, що музика перестала існувати. Ви приходите до­дому, вмикаєте радіо, а там тільки чути, як говорять диктори, по теле­візору показують художній фільм, але зовсім без музики, ваш улюб­лений мультфільм «Ну, постривай» чи про козаків - без музики, а як­що врахувати, що в цих мультфільмах дійові особи зовсім не говорять, а їхні рухи супроводжуються тільки музикою, то чи цікавими вони будуть? А як же бути з танцями, коли не стане музики? Чи буде ціка­вим життя без музики?

Музика приносить людям радість, піднімає настрій, навіває сум чи тугу, надихає людину на подвиги. Вона - невід'ємна частина життя кожної людини. Хороша музика захоплює нас своєю мелодикою, і не­має жодної людини, яка б негативно реагувала на чарівні звуки, що у важку хвилину допомагають їй зібратися з силами,і перебороти зло, бо музика творить добро.


ІІІ. Ситуативне завдання «Малюємо підсніжник».

- Як ви вважаєте, музика допомогла вам уявити красу першої ве­сняної квітки?

- Відкрийте свої альбоми і намалюйте підсніжник.


IV. Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.  Вступна бесіда.

О, музико, дивнеє диво! 

Без тебе життя неможливе! 

Ось линуть акорди чарівні – 

Тобі все підвладне, царівно! 

Ти душу примусиш радіти: 

Ви тільки прислухайтесь, діти!


- Чи може музика виражати настрій? Як?

- Чи можна визначити, про що розповідає музика?


II.  Етюд «Весна». Звучить запис співу птахів.

Як ви вважаєте, куди ми зараз потрапили? Так, ми на лісовій галявинці.

Звучить музика 3. А. ВІвальді. «Пори року». Весна. І ч., фрагмент.

- Що ви відчували, коли слухали музику? Який настрій передала вам музика? (Радісний, веселий.) Радісний – значить такий, що вира­жає радість; світлий - нічим не затьмарений, приємний; сонячний – немов яскравий світ сонця; світосяйний — значить, опромінює соняч­ним теплом. Під музику ми можемо уявити, як теплий промінь упав на землю й зігрів її. Природа пробуджується, оживає, рухається. Життя відновлюється, кипить, вирує – усе це ми яскраво чуємо в симфонії звуків, що лунають навкруги.

-  З яким настроєм ми будемо зображати пробудження природи? Як можна передати радість?


III.  Етюд «Золотий дощик». Звучить музика 4. Г. Свиридов. «Дощик».

-  Здається, почався дощик! Який дощ зображує музика? (Весе­лий, радісний, літній.) Так, у музиці відчувається, як весело іскриться, бризкає та виблискує теплий літній дощик. Подивіться, над лісовою галявинкою із-за хмарки визирнуло сонце – і дощик став золотим! Усі навколо дуже здивувалися. Покажіть як! І почали підставляти долонь­ки золотим крапелькам дощу.

Виразні рухи: міміка здивування (рот розкрито, брови й верхні повіки при підняті), руки прижато до грудей або розведено в боки - учні ловлять уявні кра­пельки дощу.

Разом з учнями аналізуються використані виразні рухи.


IV. Вправа «Уважний слухач».

-  Розгляньте піктограми і оберіть ті, на яких зображено настрій музики (радість, здивування).

- Якими словами можна передати свої емоції, спостерігаючи лі­тній дощ?

Учитель звертає увагу на виразність мовлення.

Звучить музика 5. П. Чайковський. Полька з «Дитячого альбому».

- Давайте погуляємо зеленим лужком, зберемо квіти, погріємося на сонечку. Який у вас зараз настрій?

Звучить музика 6. Д. Кабалевський. «Сумний дощик».

- Як змінився настрій у музиці?


Печальний                    Тужливий

Сумний                        Тоскний


- Уявімо похмуре небо, дощ, холодний вітер — ми повернулися з прогулянки додому і сумуємо біля вікна.

Виразні рухи: міміка суму – похилена голова, брови трохи підведені та зсунені, очі прищулені, куточки губ опущені; зігнуті в ліктях руки підпирають підборіддя.

-   Раптово дощ закінчився, виглянуло сонечко, а на небі з'явилася веселка. Це відбулося так швидко, що ми дуже здивувалися. Повернемося на галявину.

Звучить музика 7. Е. Гріг. «Ранок», фрагмент.

- Подивіться, яка райдуга на небі! Які кольори ви бачите? Який у вас настрій? Брови напружені чи розслаблені? Як рухаються куточ­ки рота? і т. ін.

Учитель акцентує увагу на експресивних ознаках емоційних станів.


V.   Гра-імітація «Прогулянка» (радість, сум, зди­вування).

- Покажемо, як змінюється погода:

  • Гарна погода – гуляємо на галявинці! 
  • Погана погода – повертаємося додому!
  • Райдуга на небі!

Удруге учні орієнтуються на зміну настрою в музиці.


VI.  Завдання «Розкажи про настрій».

-  Розкажіть про те, як змінювався настрій під час прогулянки, виберіть відповідні картки з набору піктограм і розкладіть "їх у назва­ній послідовності зліва направо:

«радість» - «печаль» - «здивування».

- Який колір ви оберете до кожної картки? Чому?


VI. Підведення підсумків.


ЯКОГО КОЛЬОРУ МУЗИКА

Мета: розвиток здатності оцінювати та висловлювати особистісне ставлення до виражальних засобів музичних творів, усвідомлено та адекватно аргументуючи свої оцінки, розвиток спостережливо­сті, елементів творчої уяви, фантазії, удосконалення вміння пере­давати настрій музики через малюнок, створювати цілісний худож­ній образ, збагачення словникового запасу.

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; альбоми; олівці або акварельні фарби.

Музичний репертуар:

1)    М. Глінка. Марш Чорномора з опери «Руслан і Людмила».

2)    Д. Кабалевський. «Плакса».

3)    Е. Гріг. «Метелик».

4)    А.Лядов. Баба Яга.

5)    Ф. Шуберт. «Аує, Магіа».

6)    К. Сен-Санс. «Карнавал тварин». Акваріум.


Хід заняття

I.  Вступна бесіда.

- Ви вже знаєте, що музика своїми звуками передає різноманітні настрої. За допомогою яких засобів композитор передає настрій у му­зиці? {темп, ритм, музичний лад, тощо.)


II.  Розминка-танок.

- Музика допомагає нам красиво рухатися. Спробуємо під музи­ку відтворити казкові образи та образи природи.

Звучить музика 1. М. Глінка. Марш Чорномора з опери «Руслан і Людмила», фрагмент.

- Йдемо хащею різко, чітко — учні марширують з розмашистими руха­ми рук.

Звучить музика 2. Д. Кабалевський. «Плакса».

-  Перетворюємося на зламану ляльку - учні піднімають руки через боки догори, послідовно розслабляють кисті рук, згинають руки в ліктях, вільно опускають руки вздовж тулуба, опускають голову, потім нахиляють корпус, колі­на трохи зігнуті.

Звучить музика 3. Е. ГрІг. «Метелик». - Літаємо, як метелики, легко, витончено-легко на носках, кружляємо. Звучить музика 4. А. Лядов. Баба Яга, фрагмент.

- Політаємо, як Баба Яга на мітлі, хвацько, швидко. Звучить музика 5. Ф. Шуберт. «Аує, Магіа», фрагмент.

- Відпочиваємо — учні стоять без рухів, очі закрито.


III.  Аналіз прослуханих музичних творів.

- Якими почуттями та настроями сповнений кожний музичний фрагмент? Охарактеризуйте їх.

- Чи вдалося композиторові створити музичний образ?

- Яками фарбами ви б змалювали свої враження від музики?


IV.  Вправа «Фантазуємо під музику».

Звучить музика 6. К. Сен-Санс. «Карнавал тварин». Акваріум, фрагмент.

Учням пропонується продовжити розповідь учителя:

- М'яко і плавно тече прозора вода...


V.    Колективне    виконання    композиції   «Золота рибка».

- Спробуємо фарбами втілити свої враження від музики К. Сен.-Санса.


VI.  Підведення підсумків.


ПОЄДНАННЯ ПОЧУТТІВ У МУЗИЦІ ТА ЖИВОПИСІ

Мета: поглиблення уявлень про зв'язок різних видів мистецтва; удо­сконалення умінь аналізувати зміст художнього матеріалу, опи­сувати деякі виражальні засоби, висловлювати найпростіші есте­тичні судження, активізація естетичного сприймання художніх образів у живописі та музиці.

Обладнання: репродукція картини В. Беспалова «Баба Яга»; альбоми; олівці або акварельні фарби.

Музичний репертуар: М. Мусоргський «Картинки з виставки». Хат­ка на курячих ніжках. І ч.


Хід заняття

І. Бесіда «Як живопис та музика розповідають про настрій».

- З уроків образотворчого мистецтва ви знаєте, якими виразними засобами художник передає настрій у живописних картинах. Так, це колірне рішення, композиційний лад, емоційний стан героїв тощо.

- Яких казкових героїв ви знаєте? Які вони? Хто з них добрий, хто — злий?

-  Ви назвали Бабу Ягу. Сьогодні ми поговоримо про Бабу Ягу. Опишіть Бабу Ягу. Яка вона? Який в неї характер? У яких казках ви зустрічалися з Бабою Ягою?

Звучить музика. М. Мусоргський «Картинки з виставки». Хатка на курячих ніжках. ї ч.

- Який настрій передає ця музика?

Злий                                 Лиховісний

Розгніваний                         Лячний

Ворожий                         Неспокійний

- Можна сказати, що у Баби Яги характер схожий на цю музику?

- Де живе Баба Яга? Чому так назвали ЇЇ хатинку? У якому лісі

стоїть хатинка?

Дрімучий                         Казковий

Густий                                Зачарований

Глухий                                Дивовижний

Темний                                Загадковий

Нерухомий                         Суворий 

Таємничий                        Величний

Учитель пропонує учням виразко прочитати уривок з поеми О.Пушкіна «Руслан і Людмила».

Дива там: лісовик там бродить, 

Русалка на гіллі сидить; 

На невідомих там доріжках 

Сліди нечуваних страхіть; 

Там хатка на куриних ніжках 

Без вікон, без дверей стоїть...


II. Аналіз живописного твору.

На стенд виставляється репродукція картини В.Беспалова «Баба Яга».

- Подивіться на картину і скажіть, що на ній зображено?

- Як художник зобразив Бабу Ягу? У якій позі і на чому сидить Баба Яга? Що на картині оточує Бабу Ягу?

- Якими художник зобразив ліс, небо?

- Який настрій у природи на картині?

- Який настрій у Баби Яги? Чому у неї сумне обличчя?

- Які почуття викликає у вас картина? Чи співзвучні за настроєм вірш і картина?

- Яку назву можна дати цій картині? Чому?


III.  Етюд «Баба Яга».

Учням пропонується показати під музику уривок із казки про Бабу Ягу.


IV. Складання казки за темою картини.

Учитель починає:

На березі таємничого озера, на галявині, у дрімучому лісі жила-була самотня Баба Яга. Не було в неї ні рідних, ні друзів, лише хатинка на куря­чих ніжках та кіт-відун. Ніхто її не любив, а тільки боялися і лаяли. От і стала вона такою недоброю до людей. Йшли рік за роком, набридло Бабі Язі так жити: сіла вона перед хатинкою й задумалася ...

- Про що могла замислитися Баба Яга?

- Як вона вирішила змінити своє життя?

Можливий варіант відповіді:

Думала-думала Баба Яга і вирішила: «Помирюся я з усіма, кого коли-небудь скривдила, приберу хатинку, уберуся у святковий одяг, напечу рум'я­них пирогів і запрошу усіх у гості... » Зібралося багато гостей у Баби Яги, і усі були раді й щасливі.

- Кого вона запросила гостювати?


V.  Завдання «Намалюємо портрет»,

- Спробуємо намалювати Бабу Ягу й передати її настрій.


VI.  Підведення підсумків.


СЛОВЕСНИЙ, ХУДОЖНІЙ ТА МУЗИЧНИЙ ПОРТРЕТИ

Мета: формування уявлень про художньо-образне зображення персонажів казки, актуалізація знань про типи смислових відносин слів (контраст, подібність); розвиток умінь застосовувати слова, бли­зькі чи протилежні за змістом (синоніми й антоніми), використо­вувати в мовленнєвих ситуаціях особистий досвід через усвідом­лення значень слів емотивного значення, збагачення емоційно-почуттєвої сфери; виховання здатності оцінювати та висловлюва­ти особистісне ставлення до виражальних засобів художніх тво­рів, усвідомлено й адекватно аргументуючи свої оцінки. 

Обладнання: набір піктограм, що схематично відображають основні емоційні стани; казка «Золотий ключик»; альбоми; олівці або акварельні фарби. 

Музичний репертуар: пісні з кінофільму «Неймовірні пригоди Буратіно та його друзів» за мотивами казки О. Толстого (муз. О. Рибнікова, сл. Б.Окуджави і Ю. Ентіна). Напередодні заняття учням пропонується прослухати грамзапис «Неймові­рні пригоди Буратіно та його друзів» за мотивами казки О.Толстого або подиви­тися телевізійний фільм.


Хід заняття

І. Мімічна гімнастика-гра «Покажи настрій».,

Учні згадують про те, що таке настрій і як можна показати свій настрій. Потім учитель пропонує вибрати по одній піктограмі (піктограми основних емо­ційних станів розкладено на таці зображенням вниз) і не показувати її іншим, Потім гравці почергово повинні розповісти про те, як змінюється вираз обличчя, ко­ли людина перебуває в тому стані, яке схематично зображено на картці. Інші вга­дують, про яку емоцію йдеться та зображають її.


II. Завдання «Опиши казкового героя».

-  Згадаймо, яким був Буратіно у казці? (Веселий, неслухняний тощо.)

Оберіть із пропонованих слів ті, що характеризують Буратіно:

Веселий                         Пустотливий

Злий                                 Сумний

Смішливий                        Легковажний

Жвавий                        Спокійний

Буратіно був веселим. Як ви це визначили? Що він робив?

Сміявся                        Веселився

Грався                                Пустував

Шуткував

А П'єро такий же чи інший - повна протилежність Буратіно?

Сумний

Печальний

Серйозний

- П'єро був сумним. Що він робив?

Плакав

Сумував

Ніяковів

-  Яким ви уявляєте собі характер Карабаса-Барабаса? Опишіть

його характер.

Злий

Недобрий

Страшний

- А татко Карло теж у всіх викликав страх? Який у нього харак­тер? Що відчував татко Карло до Буратіно? (Любов, доброту, жало­щі.) А до Карабаса-Барабаса? (Протилежні почуття.)

-  Коли Буратіно загубився, що відчув татко Карло? Що з ним сталося? (Він засумував, заплакав.) А коли Буратіно знайшовся, що відчув татко Карло? (Він зрадів.)

- А які почуття були в нього, коли Буратіно з поліна перетвори­вся на людинку? Так, таткові Карлу було сумно одному і коли Бураті­но став людиною, татко Карло зрадів. А ще що він відчув? Можливо, здивувався? Чому він здивувався? Тому що Буратіно з поліна пере­творився на людинку і заговорив людським голосом. Це перетворення було несподіваним для тата Карла, він і не думав, що лялька може стати живою людиною. Це було незвичайним, несподіваним.

- Згадайте випадки із свого життя, коли ви спочатку засмутили­ся, а потім зраділи.


III.  Завдання «Згадай пісню».

-  Згадайте, які пісні пролунали у фільмі-казці. Які вони за на­строєм? Чи передають вони характер героїв казки?

  • Пісня Черепахи Тортіли.
  • Пісня Дуремара.
  • Пісня Карабаса-Барабаса.
  • Пісня П'єро.
  • Пісня старого цвіркуна.
  • Пісня Кота Базиліо і лисиці Аліси.
  • Пісня Буратіно.


IV.  Вправа «Малюємо улюблених героїв казки». Учням пропонується намалювати за вибором головних героїв, відобража­ючи їхній емоційний стан.


V.  Підведення підсумків.


РІЗНОМАНІТНІСТЬ НАСТРОЇВ І ПОЧУТТІВ У МИСТЕЦТВІ

Мета: поглиблення уявлень про виражальні засоби мистецтва; розви­ток уміння аналізувати зміст художніх творів і співвідносити йо­го з емоційним словником, активізація пізнавального Інтересу та пізнавальної діяльності під час сприймання творів мистецтва та прекрасного в навколишньому світі з опорою на попередній до­свід учня; виховання здатності повноцінно сприймати й адекват­но оцінювати художні твори.

Обладнання: казки О. Пушкіна; набір піктограм, що схематично ві­дображають основні емоційні стани.

Музичний репертуар:

1)    П. Чайковський. Вступ до балету «Спляча красуня». 1 ч.

2)    П. Чайковський. «Хвороба ляльки» з «Дитячого альбому».

3)    Г. Свиридов. «Чаклун».

4)    П Чайковський. «Нова лялька» з «Дитячого альбому».

5)    М Роуланд. «Утіха».


Хід заняття

I.  Гра «Опиши настрій».

- Що таке настрій? Як монша показати свій настрій?

Учитель пропонує учням вибрати по одній піктограмі (піктограми основних емоційних станів розкладено на таці зображенням униз) і не показувати її один одному. Потім гравці почергово повинні розказати про те, як змінюється ви­раз обличчя, коли людина перебуває в певному стані, що схематично зображено на картці. Інші учні мають здогадатися, про яку емоцію йдеться.


II.  Музичні загадки.

- Музика дуже виразна. Вона виражає думки й почуття, а також різноманітні настрої. Композитори вміють зашифровувати у своїх му­зичних творах переживання, що їх хвилюють. Музика, як І маска, мо­же задавати нам загадки.

Учням пропонується прослухати музичні фрагменти, визначити настрій, дібрати відповідну картку й обґрунтувати свій вибір. По цьому їм роздаються конверти, у яких лежать картки Із зображенням різних виразів обличчя (радість, сум, злість, страх тощо).

Звучать уривки з музичних творів.

1)   Злість:   П. ЧайковськиЙ. Вступ до балету «Спляча красуня». 1 ч.

2)   Печаль: П. ЧайковськиЙ. «Хвороба ляльки» з «Дитячого альбому».

3)   Страх:    Г. Свиридов. «Чаклун».

4)   Радість: П ЧайковськиЙ. «Нова лялька» з «Дитячого альбому».

5)   Спокій:   М. Роуланд. «Утіха».


III.  Літературні загадки (за вибором).

Учням пропонується послухати вірші, визначити про який настрій йдеться, показати відповідну картку й пояснити свій вибір. Зачитуються уривки із творів О.Пушкіна.

Печаль

У небі темні хмари йдуть,

У морі бочку хвилі б'ють.

Наче бідна удовиця,

Плаче, б'ється в ній цариця...


Страх

От, покликавши царівну,

З нею дівка в ліс пішла

Й так далеко завела,

Що царівна догадалась

І до смерті налякалась...


Цікавість 

Цар Салтан гостей вітає, 

І частує, і питає: 

«Звідки, гості, припливли? 

У яких краях були? 

Чи за морем все щасливо? 

І яке на світі диво?»


Спокій 

Обійшла царівна дім, 

До ладу прибрала в нім, 

Засвітила богу свічку, 

Розпалила жарко пічку, 

Застелила гарно стіл 

І лягла собі на піл.


Подив 

Корабельники юрбою 

Гомонять поміж собою. 

Що за диво? Острівець 

Був пустий з кінця в кінець, 

А тепер - на ньому місто, 

Біля моря – добра пристань...


Злість 

Як цариця відплигне, 

Та як ручкою махне, 

Та по дзеркальцю як грюкне, 

Закаблучком як пристукне: 

«Ах ти ж, капоснеє скло! 

Брешеш ти мені на зло!..».


Самовдоволення 

Вже не хочу я бути царицею, 

Хочу бути морською володаркою, 

Щоб жити мені в морі-окіяні, 

Щоб служила мені рибка золота 

І в мене була б на побігеньках.


Радість 

І весілля відгуляли, 

І були, кінець кінцем, 

Наречені під вінцем. 

Учту справили велику,

 Що й не бачено відвіку!..


Відраза 

Ой, дурило ж ти, недотепо! 

Не зумів взяти відкупу з рибки! 

Було б взяти від неї хоч ночви, 

Адже ж наші, бач, зовсім побиті!


IV.        Пластичні етюди.

Учитель розподіляє учнів на дві команди, що готують і показують сценку, у якій герої зазнають різних емоцій. По цьому пояснює завдання, роздає текст із описом сценок, допомагає дітям розподілити ролі і дає режисерські підказки. Протягом 5-ти хвилин команди готуються, потім почергово показують сценки. При цьому учасники іншої команди показують названі емоції, пояснюючи свою відповідь. Учитель називає правильну відповідь, аналізує використані учнями ви­ражальні засоби.

Насамкінець вчитель повинен заохотити кожного учня, вручаючи медаль «Знавець настроїв».

V.        Вправа «Веселка».

Звучить музика. М. Роуланд. «Світанок безсмертний».

- А тепер ми з вами відпочинемо! Улаштовуйтесь так, щоб вам було зручно, заплющуйте очі й слухайте мій голос.

Уявіть собі, що ви лежите під чистим синім небом, світить сон­це, вам спокійно і тепло. (Пауза.) Ви дивитесь у небо і бачите велику веселку- вона переливається яскравими кольорами: червоним, жовто­гарячим, жовтим, зеленим, блакитним, синім, фіолетовим. Це не прос­та райдуга. Це ваша особлива райдуга, вона спускається на землю по­ряд з вами. Веселка світиться теплим чудовим світлом, яке наповнює вас енергією. Відчуйте, як це світло зігріває вас. (Пауза.) Із цим світлом ви відчуваєте себе сильними, щасливими, найкращими!

У кожного своя, особлива райдуга. Можливо, твоя Веселка пах­не квітами, а можливо, карамеллю... Познайомтеся з нею, посміхніть­ся їй. (Пауза.) Якщо хочете, можете залізти на райдугу. Вона сама до­поможе вам піднятися на неї. А тут можна сісти, звісивши ноги, і оглянути світ навколо себе. (Пауза.) Коли захочете, спускайтеся з весе­лки І повертайтеся сюди.

Тепер у вас є чарівна райдуга, наповнена чудесним світлом. Ви можете згадати про неї, коли захочете, коли вам знадобляться її енер­гія й світло. А зараз потягніться, відкрийте очі і посміхніться собі й веселці всередині себе, (методика Р. Радєєвої.)

VI. Підведення  підсумків.


настрій у природі

Мета: розширення художньо-естетичного досвіду; відпрацювання вмінь розпізнавати настрій у природних явищах, аналізувати зміст художнього матеріалу, описувати деякі виражальні засоби, висловлювати найпростіші естетичні судження, розвиток зв'язного усного мовлення шляхом збагачення словникового за­пасу; виховання художньо-естетичних інтересів.

Обладнання: репродукції картин Н.Глущенка «Весна під Києвом», А.Куїнджї «Березовий гай», М.Нестерова «Осінній пейзаж», А. Кашшай «Зима в Карпатах», А. Куїнджі «Після дощу (Після гро­зи)», Ф. Васильєва «Перед дощем».

Музичний репертуар:

  1. А. Вівальді. «Пори року». Весна. І ч.
  2. Е. Гріг. «Літний вечір».
  3. А. Вівальді. «Пори року». Осінь. II ч.
  4. А. Вівальді. «Пори року». Зима. II ч.
  5. А. Вівальді. «Пори року». Літо. III ч. («Гроза»).
  6. С. Майкапар. Полька.
  7. Пісня «Якщо добрий ти», муз. Б. Савельєва, сл. М. Пляцковського.
  8. М. Роуланд. «Срібні крила 1».

Хід заняття №1

І. Відгадування загадок (за вибором).

Голі поля, мокне земля,

Дощ поливає,

Хто скаже, хто знає,

Коли це буває? (Восени.)

Виснуть хмари низько-низько,

Опустили пасма коси.

Всюди мокро, всюди слизько -

Ходить краєм нашим .. (Осінь.)


Лід на річках, тиша в лісах, 

Віхола гуляє, снігом поле вкриває, 

Хто скаже, хто знає, 

Коли це буває? (Взимку.)


На подвір'ї біло-біло. 

Ні стежиночки нема, 

Завихрило, засвистіло – 

Знов до нас прийшла ... (Зима.)


Зійшли сніги, шумить вода. 

Задзвеніли струмки, 

Земля все квіти викида, 

Прилетіли пташки, 

Буяє травка молода. 

Все оживає. 

Коли це буває? {Навесні.)


Ясне сонечко пригріло, 

Розігнало довгі сни, 

В рівчаках заклекотіло -

Все діждалося... {Весни.)


Сонце пече, липа цвіте, 

Покупались, загоріли. 

Наловили низку пліток. 

В лісі ягоди дозріли –

Прилетіло в гості...{Літо.)


Жито колоситься, 

Пшениця золотиться, 

Хто скаже, хто знає, 

Коли це буває? {Влітку.)


  • Про що ці загадки? (Про пори року.)
  • Яку природі змінюються дерева в різні пори року? Навесні дерева прокидаються, оживають, на деревах розпускаються бруньки, з'являється перша молода зелень. Улітку дерева пишні, крони їх зеле­ні. Восени природа в'яне, з дерев осипається листя. Зима – стан спо­кою: дерева сплять, відпочивають, завмирають, усе спокійно.


II. Пластичний етюд «Дерева навесні, улітку, восени, узимку».

Учні повинні під музику передати руками й мімікою різні зміни, що відбу­ваються з деревами протягом року. Звучить музика.

  1. А. Вівальдї. «Пори року». Весна. І ч.; фрагмент.
  2. Е. Гріг. «Літний вечір», фрагмент.
  3. А. ВівальдІ. «Пори року». Осінь. II ч., фрагмент.
  4. А. Вівальдї. «Пори року». Зима. II ч., фрагмент. 

Виразні рухи:

  • дерева прокидаються навесні, тягнуться до сонця, світла (учні підводяться на носках, руки розведено в боки - вгору);
  • дерева починають розпускатися (розтискають кулачки);
  • легко хитати на вітрі гілками (покачування в різні боки);
  • в'януть дерева (руки поступово опускаються, виснуть кисті, руки згинаються в ліктях);
  • крони дерев тріпочуть на вітрі листям (рухи кистями рук); 
  • дерева розкачуються вітром (учні виконують покачування з боку в бік, уперед – назад);
  • дерева відпочивають, застигають (руки схрещені над головою,

кисті рук опущені).


III.        Етюд «Гроза».

Звучить музика 5. А. Вівальді. «Пори року». Літо. III ч. («Гро­за»), фрагмент.

-        Який настрій передає музика?

Лячний

Жахливий

Зловісний

  •  Оберіть відповідну піктограму. Яку погоду можна уявити, слу­хаючи цю музику?
  •  Цей музичний твір називається «Гроза». Композитор мовою музичних звуків розповідає про те, як завиває вітер, періщить дощ, блискає блискавка, грізно гримить грім. У момент сильного гуркоту грому нам стає страшно.

Учні зображають, як вони налякані.

Виразні рухи: голову відкинуто назад і втягнено в плечі, очі широко роз­крито, рот відкрито, долоні немовби відгороджують від обличчя страшне видиво.

-        Що потрібно зробити, щоб припинити боятися?


  1. Етюд «Після дощу».

Звучить музика 6. С. Майкапар. Полька.

  •  Чи змінився настрій в музиці? (Музика стала радісною, світ­лою, сонячною, променистою.)
  •  Гроза припинилася. Щойно пройшов дощ. Усі діти вискочили надвір і, пустуючи, почали бігати по калюжах так сильно, що бризки полетіли в усі боки. Який настрій був у дітей? (Радісний, веселий.) Як можна виразити свою радість?

Разом з учнями обговорюються використані ними виразні рухи.


V.        Завдання «Порівняй картини».

-        Розгляньте репродукції картин художників.

Учням пропонується порівняти зміст репродукцій живописних картин, дібрати до кожної з них музику і пояснити свій вибір.

Ф. Васильєв «Перед дощем»;

А. КуїнджІ «Після дощу (Після грози)».

- Який стан природи передали художники?

  •  Які виражальні засоби вони для цього використали?
  •  Які відчуття викликають у вас ці картини?


VI.        Бесіда за темою «Погода й настрій»

-         Чи впливає погода на настрій людей? Чому?

Тепле сонечко, спів пташок, перша зелень настроюють нас на веселий, радісний, сонячний настрій. Похмуре небо й дощ можуть ви­кликати сумний, печальний, тоскний настрій.

А як радує перший сніг, коли все навкруги стає білим, казковим! Але люди говорять: «У природи немає поганої погоди», оскільки будь-яка погода і дощова, і сонячна, і снігова – по-своєму гарна.


VII.        Слухання та виконання пісні «Якщо добрий ти»
(з мультфільму «День народження Леопольда»), муз. Б. Савельєва, сл.
М. Пляцковського, переклад О. Лобової.

Дощик босоніж землею пробіг, 

Кленн по плечах плескав. 

Якщо день ясний – то лунає сміх, 

А коли все навпаки - кепсько.


Чуєш, як дзвенять в небі промінці –

Сонячні ясні струни. 

Якщо добрий ти – хороше усім, 

А коли все навпаки – сумно.


Кожному свою посмішку лиши, 

Радість – тим, кому тяжко. 

Якщо заспівать – легко на душі, 

А коли все навпаки – важко.


  • Про що йдеться в цій пісні? Чим вона вам сподобалась? Чи на­діляє вона вас якимись враженнями?


VIII.        Підведення підсумків.


Хід заняття №2

І. Гра-пантоміма «Ліс».

- У нашому лісі ростуть берізка, ялинка, дуб, плакуча верба, со­сна, травинка, квітка, гриб, ягода, кущики. Оберіть собі рослину, яка вам подобається. Наразі ми з вами перетворюємося на ліс. Як ваша рослина реагує на:

  • тихий ніжний вітерець;
  • сильний холодний вітер;
  • буревій;
  • дрібний грибний дощик;
  • зливу;
  • сильну спеку;
  • ласкаве сонечко;
  • ніч;
  • град;
  • заморозки.


II.        Вправа «Вимовляємо фразу».

-        Пригадайте, що ви відчували, спостерігаючи різні природні
явища: зливу, холодний вітер тощо.

Учитель пропонує вимовити фразу «Йде дощ» з інтонацією радості, поди­ву, суму, переляку, спокою. По цьому послідовно показує учням картки з назва­ними настроями та звертає увагу на інтонаційну виразність мовлення.


III.        Завдання «Добери картину».

-        Виберіть із запропонованих пейзажних репродукцій ту, що ві­
дображає певну пору року.

  1. Весна:  Н. Глущенко «Весна під Києвом».
  2. Літо:     А. Куїнджі «Березовий гай».
  3. Осінь:   М. Нестеров «Осінній пейзаж».
  4. Зима:    А. Кашшай «Зима в Карпатах».

-        Послухайте музичні уривки. Який з них співзвучний кожній
картині? Поясніть свій вибір.

Звучить музика.

  1. А. Вівальді. «Пори року». Весна. І ч., фрагмент.
  2. Е. Гріг. «Літний вечір», фрагмент.
  3. А. Вівальді. «Пори року». Осінь. її ч., фрагмент.
  4. А. Вівальді. «Пори року». Зима. II ч., фрагмент.

-        Що спільного та відмінного є в образах творів, представлених
у цьому завданні?


IV.        Вправа «Закінчи фразу».

-        Наші почуття подібні до стану природи. Вона різноманітна в
своїх проявах: дощ – сонце, вітер – тиша. Це нагадує настрої та емо­ційні стани людини: радість – сум, спокій – напруження. Погода
впливає на наш настрій, але ми завжди можемо знайти для себе цікаве
заняття й налаштуватися на радість.

Учитель говорить початок фрази, а учні придумують закінчення. 

«Тебе не пустили гуляти через дощ,  проте...» (Наприклад, учень може закінчити фразу так: «... я слухав приємну музику»). «За вікном бушує віхола, і надворі ніхто не гуляє, проте...» «Вода в річці стала холодною, і купатися не можна, проте...» «.Надворі теплішає, наш сніговий розтанув, проте...»


V.        Вправа «Хмари».

Учитель запрошує учнів побувати на хмарках. Він пропонує влаштуватися зручніше на килимі, заплющити очі і слухати його голос.

Звучить музика 8. М. Роуланд. «Срібні крила 1».

-        Уявіть теплий літній день. Навкруги все спокійно й тихо. Вам
тепло й затишно. (Пауза.) Ви лежите на траві й дивитесь угору на хма­рки, що пропливають у небі – білі, пухнасті, великі. З кожним вдихом
і видихом ви починаєте повільно й плавно підійматися в повітря: спо­чатку зовсім низько над травою, але вдих-видих, вдих-видих – і ви
піднімаєтеся все вище і вище, до самих хмар. (Пауза.) Ви піднімаєтеся
до найбільшої, найпухнастішої, найкращої хмарки в небі. І ось ви вже
лежите на цій хмаринці. Відчуйте, як приємно ширяти на ній у виши­ні. (Пауза.)

Хмаринка дає вам гарну енергію, ви відчуваєте себе сильними й щасливими. Ці почуття залишаться з вами на весь день. (Пауза.)

У будь-який момент, як тільки ви захочете повернутися на зем­лю, скажіть про це вашій хмаринці, і вона повільно попливе вниз, усе ближче до землі. І коли ви щасливо опинитеся на землі, хмарка знову вирушить у небо.

Подивіться, як вона повільно упливає вгору і немовби посміха­ється вам. Посміхніться і ви їй. (Пауза.)

Це особлива хмарка для кожного, і коли комусь буде потрібно відпочити, ви можете знову покликати свою хмарку. Вона буде радіти новій зустрічі з вами. А зараз потягніться, відкрийте очі й посміхніть­ся своїй хмаринці (методика Р. Радєєвої).


  1. Підведення підсумків.


ВЛАСНІ ПОЧУТТЯ

Мета: конкретизація й поглиблення уявлень про особливості відображення емоційного стану людини; розвиток умінь аналізувати власні емоції та почуття, удосконалення комунікативних умінь на ґрунті складання речень описового та пояснювального змісту, ак­тивізація проявів експресивної міміки, стимулювання цілісності, вибірковості, осмисленості та узагальненості сприймання, уваги до характерних особливостей зовнішнього вигляду та внутріш­нього світу людини; виховання естетичних смаків.

Обладнання: дзеркала; фотокартки учнів; набір піктограм, що схема­тично відображають основні емоційні стани; альбоми; олівці або акварельні фарби.

Хід заняття №1

  1. Вправа «Відгадай настрій гнома».

Учням пропонуються картинки, на яких зображено гномів у різних емоційних станах (Див. додаток 1). Учитель закриває картинку так, щоб виразу обличчя персонажа не було видно, і просить визначити, що відчуває гном, орієнтуючись на його позу, положення рук. Після відповіді учнів картинка показується повніс­тю, і діти переконуються в тому, що за позою персонажа можна здогадатися про його настрій.

√ Висновок: якщо виявити спостережливість, то за обличчям, позою, рухами й положенням рук людини можна визначити її настрій.


II.        Бесіда за темою «Чи знаєш ти себе?».

  • Усі люди різні. Чим же вони відрізняються? Чому не плутають людей? Перед нами лежать чарівні дзеркала. Давайте подивимося в них і розповімо, кого ми бачимо.
  • Хто ти? Хлопчик чи дівчинка? Скільки тобі років?
  • Якого кольору в тебе волосся? (Світло-русяве, темно-русяве, каштанове, чорне, біле, руде, попелясте.) Пряме чи витке? М'яке чи жорстке? Яка зачіска? (Стрижка, коса, до плечей, до середини спини...)
  • Якого кольору в тебе очі? (Сірі, чорні, карі, блакитні, зелені...) Що ще можна сказати про твої очі? (Форма, вираз.)
  • Якої форми в тебе ніс? (Припіднятий, прямий, кирпатий, з ластовинням.)
  • Якої форми твої брови? На що вони схожі?
  • Які в тебе губи (Пухлі, повненькі, вузькі, як ниточка, бантиком.)
  • Якщо порівняти тебе з іншими дітьми, як ти вважаєш, якого ти зросту? Ти худенький чи повненький?
  • Якого кольору твоя шкіра? (Смуглява, біла, рожева, бліда.) Чи є в тебе родимки, за якими тебе можна впізнати?
  • Який одяг ти любиш носити більш за все? Який колір або по­єднання кольорів в одязі тобі найбільше подобається? Чи полюбляєш ти носити прикраси? Які саме?
  • Що в твоїй зовнішності більш за все подобається батькам, ото­чуючим людям, тобі самому?


III.        Гра «Впізнай за описом».

Вчитель описує якогось учня, він повинен впізнати себе (можна викорис­товувати дзеркала, фотокартки, малюнки).


IV.        Написання твору «Мій портрет».


V.        Підведення підсумків.


Хід заняття №2

I.        Розминка-пантоміма «Я - чародій».

-        Якби ми були чарівниками, на яку тварину чи птаха ви хотіли
б перетворитися? Чому? Чи схожі вони на вас? Чим саме?

Учням пропонується відтворити міміку та рухи тварин, яких обрали учні.


II.        Завдання «Пригадай цікаву подію».

-        Згадайте й розкажіть найцікавішу подію у вашому житті. Який
у вас був настрій?


III.        Організація колективної виставки-галереї портретів.

Учням пропонується намалювати свої портрети, після чого організується колективна виставка малюнків.


  1. Підведення підсумків.